13 листопада 2014 року Справа № 876/12432/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих коштів з виплати при втраті годувальника,
ОСОБА_1 09.02.2009 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації про стягнення недоотриманої компенсації в сумі 23620,70 грн., як члену сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2009 року адміністративний позов задоволено, вирішено стягнути з управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації в користь ОСОБА_1. 23620 гривень 70 коп. компенсації, як члену сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до категорії учасників ліквідації наслідків на аварії на Чорнобильській АЕС.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням чинних нормативно-правових актів законодавства, просить скасувати постанову суду першої інстанції і закрити провадження по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у відповідності до вимог ч.ч. 4-7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу передбачено виплату компенсації та грошової допомоги, виходячи з мінімальних розмірів заробітної плати.
Виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (із змінами Постанова КМУ № 649 від 20.04.2007 року.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, що позивач, є дружиною ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 2 групи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру № 10262 (а.с. 3), захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що дає право позивачу отримати пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується одноразова компенсація в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
У 2007 році відповідач виплатив вказану компенсацію частково в сумі 379 гривень 30 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що є значно меншим, ніж розмір, встановлений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розглядаючи спір, судом першої інстанцій вірно враховано, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при перерахунку пенсії позивачу, відповідач повинен керуватися положеннями ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Проте, судом не враховано, що частиною 2 статті 99 КАС України (в редакції яка діяла на час звернення позивача до суду), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позивач звернувся до суду з позовом 09.02.2009 року, а в січні 2007 року відповідач виплатив оскаржувану компенсацію, як сім"ї, яка втратила годувальника.
Враховуючи те, що на застосуванні строку наполягав відповідач, суд дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки такі підлягають залишенню без розгляду.
З врахуванням вище наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації - задовольнити частково, постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2009 року по справі № 2а-3806/09 - скасувати, позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
Н.В. Ільчишин
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18 листопада 2014 року.