18 листопада 2014 р. Справа № 7785/13/876
Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючої судді Хобор Р.Б.
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2013р. по справі № 351/431/13-а за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення коштів, -
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Снятинської РДА, в якому просить визнати дії УПСЗН Снятинської РДА при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік неправомірними та зобов»язати провести перерахунок та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік згідно з ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 4-ох мінімальних заробітних плат, встановленої Законом України про державний бюджет» на момент виплати, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2013р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.3 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення постанови суду першої інстанції без змін, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено те, що позивач ОСОБА_1 здійснює догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_2 Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.03.1995 року та експертного висновку № 2839 від 17.08.2006 року ОСОБА_2 є дитиною, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.ст. 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щорічної допомоги на оздоровлення проводиться в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, розміри всіх доплат, пенсій і компенсації підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної зарплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №526 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до якого і проведено позивачу виплату допомоги на оздоровлення в розмірі 90 грн.
19 червня 2011 року набрав чинності Закон України від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, що у 2011 році положення Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету України на 2011 рік.
На виконання вищезазначеного закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06 липня 2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
На виконання вищезазначеного закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06 липня 2011 р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Рішенням Конституційного суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп2011 вищезазначені норми визнані такими, що відповідають Конституції України.
Згідно з вимог ст. 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Частиною 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Абзацом другим даного пункту встановлено, якщо іншим нормативно - правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 22.11.2011 року «Про Державний бюджет України на 2012 рік» передбачене застосування в 2012 році норм і положень, зокрема, статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року №4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» судам необхідно звертати увагу на те, що у разі наявності колізій між нормами законів, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той із них, який прийнято пізніше.
Крім того, судам варто враховувати Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Отже Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
22 грудня 2011 року прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", який, згідно пункту 1 Прикінцевих положень, набрав чинності з 01 січня 2012 року.
Пунктом 3 Прикінцевих положень установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51,52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність здійснення виплат у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом першої інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не допущено.
Колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.160, ст. 183-2, ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2013р. по справі № 351/431/13-а - без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді Я.С. Попко
Р.П. Сеник