Справа: № 810/5682/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
18 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Киш С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування розпоряджень, -
Державне сільськогосподарське підприємство "Головний селекційний центр України" звернулося до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просило: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 298 від 16.03.2010 р. та № 323 від 18.03.2010 р.. якими передано у власність громадянам України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3.8990 га, із земель, що перебувають у постійному користуванні ДСП «Головний селекційний центр України».
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову, та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2013 року ДСП «Головний селекційний центр України» відповідно до Земельного кодексу України, порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, згідно із державним актом від 12.12.1997 р. № 52 звернулося до Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки.
Відповідно до цього, управляння Держземагенство у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області надало відповідь у вигляді Рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02.10.2013 р. № РВ-3200048982013 про те, що прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини.
06 серпня 2013 року Позивач звернувся із зверненням до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області про надання інформації, а саме рішенням якого органу, якою датою та кому було передано у власність земельні ділянки, які належать ДСП «Головний селекційний центр України» на праві постійного користування.
Розглянувши звернення Позивача Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області надала відповідь від 15.08.2013 року вих. № 06-22/1580 в якій зазначила, що розпорядженнями голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 16.03.2010 р. № 298, від 18.03.2010 р. № 323 передано у власність громадянам України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,8990 га. які знаходяться на території Гайшинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Вважаючи, що розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 298 від 16.03.2010 р. та № 323 від 18.03.2010 р. прийнято з порушенням чинного законодавства, позивач звернувся до суду.
Приймаючи постанову від 29.04.2014 р. про відмову у позові, Окружний адміністративний суд м. Києва виходив з того, що відповідач при прийнятті спірних розпоряджень діяв на підставі, в межах та у спосіб, встановлені Земельним кодексом України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
14 листопада 1997 року ДСП «Головний селекційний центр України» відповідно до рішення 11 сесії 22 скликання Гайшинської сільської ради народних депутатів № 36 (яка міститься в матеріалах справи) було видано Державний акт 1-КВ № 000501 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 376.7 гектарів, для ведення племінної справи в тваринництві, яка знаходиться на території Гайшинської сільської ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52 (копія Акту та Книга записів міститься в матеріалах справи).
Згідно ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за своїм цільовим призначенням поділяються на землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі водного фонду і т.д.
Частиною 1 ст. 92 Земельного кодекс України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
У частині 1 статті 116 Земельного кодексу України зазначається, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування виключно за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Тобто, фізичні чи юридичні особи можуть отримати земельну ділянку, яка перебуває у користуванні іншого користувача, у власність за умови дотримання процедури, передбаченої Земельним кодексом України.
Так у статті 141 Земельного кодексу України вказується, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: - добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; - вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; - припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; - використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; - систематична несплата земельного податку або орендної плати; - набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; - використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Під час винесення спірних розпоряджень Переяслав - Хмельницькою РДА за номерами 298 від 16.03.2010 року та 323 від 18.03.2010 року жодна із вищевказаних норм по припиненню права користування земельною ділянкою або її частиною не застосовувалась.
Стаття 13 Конституції України вказує, що Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У відповідності до цього, земельні ділянки 3,8990 га не могли бути передані у власність іншим громадянам чи юридичним особам без вилучення їх із користування Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» за наявності дійсного Акту та всупереч порядку, визначеному законом.
Крім того, 10.12.2009 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 05.11.2009 р. № 1702-VI згідно з яким частини 6-10 ст. 118 Земельного Кодекс)' України викладено у новій редакції.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, в якому зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Проте, із зверненням про вилучення земельної ділянки (чи її частини), що перебуває у користуванні ДСП «Головний селекційний центр України» жоден із його суміжників за погодженням проектів та з клопотанням про погодження меж до нього не звертався.
Згідно з п. 27 Положення про Міністерство аграрної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1541 від 01.11.2006 року, яке діяло на момент прийняття спірних розпоряджень, Міністерство виконувало функції з управління майном об»єктів державної власності, що перебувало у державній власності і належало до сфери його управління.
Відповідно до 2 абз. вступної частини Статуту ДСП «Головний селекційний центр України» від 20.12.2000 р. Державне сільськогосподарське підприємство «Головний селекційний центр України» перебуває у загальнодержавній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України (Орган управління майном).
Пункт 4.4. статті 4 Статуту вказує, що відчуження засобів виробництва, що є і державною власністю і закріплені за Підприємством, здійснюються за погодженням з Органом управління майном у порядку, що встановлюється чинним законодавством.
Але суд першої інстанції при винесенні постанови не досліджує вказаних обставин,а обмежується аналізом законодавства, що регулює процедуру виготовлення проекту землеустрою та його погодження, відхиляючись від суті пред»явленого позивачем позову, - перевірки на відповідність оскаржуваних розпоряджень Переяслав-Хмельницької РДА та встановлення порушеного права позивача вказаними розпорядженнями.
Як вбачається з представлених відповідачем заперечень, основними аргументами на користь його позиції було те, що спірними розпорядженнями третім особам були надані вільні землі запасу і відсутність у позивача реєстрації його земель у Державному земельному кадастрі у встановлених межах.
Однак, відповідачем до справи не надано підтверджень, що рішенням відповідного органу, саме ці спірні земельні ділянки, надані третім особам, були віднесені до земель запасу.
З наведених підстав та з огляду на те, що саме Державне сільськогосподарське підприємство «Головний селекційний центр України» вважає своє право порушеним оспорюваними розпорядженнями, не підлягає задоволенню клопотання третіх осіб про закриття провадження.
Перевіряючи законність оскаржуваних рішень Переяслав - Хмельницької РДА, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже було встановлено раніше, ДСП «Головний селекційний центр України» не надавав нікому відмови від частини земельної ділянки, що перебуває у його постійному користуванні як це вимагає стаття 141 Земельного кодексу України.
З наданих у справу доказів вбачається, що погодження Органу управління ДСП «Головний селекційний центр України» - Міністерства аграрної політики та продовольства України на відмову ДСП «Головний селекційний центр України» від права постійного користування чи вилучення частини земельної ділянки також не надавалось.
Зважаючи на відсутність такої відмови і такого погодження у Переяслав - Хмельницької РДА були відсутні підстави розпоряджатися землями вже наданими іншому користувачу.
Тому, порушуючи права позивача, Переяслав - Хмельницька РДА заподіяла шкоду державному підприємству і перевищила свої повноваження, передбачені статтями 17 та 122 Земельного кодексу.
Судом при вирішенні даної справи, не надано оцінку наведеним вище обставинам, які не прямим чином підтверджували допущені відповідачем порушення при винесенні спірних розпоряджень.
Зокрема, суд не надав оцінки листу Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області № 06-10/1727 від 26.03.2014 р. та доданому до нього викопіюванню плану (карти) земельних ділянок на доказ накладення земельних ділянок на земельну ділянку Підприємства, лиш тому, що останнє містить лише позначки щодо земельних ділянок лише ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Щодо ОСОБА_5, то дійсно було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки спірними розпорядженнями, проте, реєстрацію земельної ділянки в органах державного земельного кадастру на момент подання позову ОСОБА_5 не здійснила у зв'язку з виявленим накладення її земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні ДСП «Головний селекційний центр України».
Саме тому, накладення земельної ділянки ОСОБА_5 на земельну ділянку Підприємства не значиться у копії плану (карти) земельних ділянок.
Щодо твердження Відповідача про те, що у документах, які були подані для прийняття спірних розпоряджень голови Переяслав-Хмельницької РДА відсутні будь-які підтвердження того, що земельна ділянка, відведена у власність громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_5 за рахунок земель, що перебувають у користуванні апелянта, не відповідає дійсним (фактичним) обставинам виходячи з наступного.
30 квітня 2014 року Апелянт звернувся до Відповідача з письмовим запитом за вих. № 67 про надання з архіву Переяслав-Хмельницької РДА копію рішення 11 сесії 22 скликання Гайшинської сільської ради народних депутатів від 14.11.1997 р. № 36 (копія міститься в матеріалах справи), на що отримав відповідь Переяслав-Хмельницької РДА № 06.01.-22/1034 з копіями протоколу 11 сесії 22 скликання Гайшинської сільської ради народних депутатів від 14.11.1997 р. та рішення Гайшинської сільської ради народних депутатів від 14.11.1997 р. № 37 «Про надання в постійне користування земель Головному селекційному центру України», з яких вбачається, що підставою для його прийняття була затверджена Київським відділенням інституту землеустрою УААН науково-технічну документацію по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Головному селекційному центру України.
У зв'язку з цим, апелянт звернувся до Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області з листом від 23.10.2014 р. № 156 про надання з архіву копії документів на підставі яких здійснювалось прийняття рішення 11 сесії 22 скликання Гайшинської сільської ради народних депутатів від 14.11.1997 р. № 37, за яким ДСП «Головний селекційний центр України» надано у постійне користування 376,7 гектарів землі для ведення племінної справи у тваринництві.
З відповіді управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 30.10.2014 р. № 06-10/3635 вбачається, що в архіві дійсно містяться матеріали документів на підставі яких видано державні акти на право постійного користування землею для ведення племінної справи Головному селекційному центру України.
Зі змісту Науково-технічної документації по виготовленню державних актів на право постійного користування землею Головному селекційному центру України в межах Гланишівської, Гайшинської, Полого-Вергунівської сільських рад та Переяслав-Хмельницької міської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області вбачається, що Державний акт на право постійного користування землею видавався в точній регламентації чинного на той момент законодавства України. Тобто, було встановлено та узгоджено в натурі зовнішні межі земельних ділянок, що підтверджується Актом встановлення та узгодження меж земельних ділянок Переяслав-Хмельницького селекційного центру Київської області від 25.06.1995 р. та описом меж.
Отже, аналізуючи вищенаведене, можна прийти до висновку, що Відповідач знав або повинен був знати про те, що земельна ділянка на якій надано у власність земельні ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_3, перебуває у постійному користуванні ДСП «Головний селекційний центр України». При цьому, відсутність її реєстрації у Кадастрі не впливає на законне право користування позивача спірними землями.
Крім того, Апелянт звернувся до ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з листом від 30.10.2014 р. № 161 про надання координат земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-КВ №000501 зареєстрованого за № 52 від 17.12.1997 року, з відповіді якого, ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» дійсно підтвердив те, що межі земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" співпадають з визначеними координатами.
Таким чином, Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області прийнято розпорядження від 16.03.2010 р. № 298 та від 18.03.2010 р. № 323 про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_3 з перевищенням повноважень і без вилучення її із земель Державного лісового фонду України, без її вилучення з постійного користування ДСП «Головний селекційний центр України», тобто без відома держави в особі уповноваженого органу (Мінагрополітики України) та постійного землекористувача.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що прийнятті розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 298 від 16.03.2010 р. та № 323 від 18.03.2010 р., якими передано у власність громадянам України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3.8990 га є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частина друга вказаної статті покладає обов'язок доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності на суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень і не надав суду доказів на їх користь.
Доводами апеляційної скарги спростовуються висновки суду першої інстанції, викладені у постанові суду першої інстанції, якою безпідставно відмовлено позивачу у задоволенні позову,
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення відхилився від суті позовних вимог і предмету доведення, при цьому, неповно з»ясував обставини справи, що мали значення для її вирішення, в основу рішення поклав недоведені обставини, які вважав встановленими, що потягло за собою невідповідність висновків дійсним обставинам справи та невірному застосуванню норм матеріального права, що вцілому є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового у відповідності з ст. 202 КАС України.
При винесенні нової постанови колегія суддів приймає до уваги всі перевірені і встановлені в суді докази у справі і приходить до висновку про задоволення позовних вимог ДСП «Головний селекційний центр України», як таких, що доведені в суді належними і перевіреними доказами.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 р. - скасувати та винести нову постанову.
Позов Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 298 від 16.03.2010 р. та № 323 від 18.03.2010 р., якими передано у власність громадянам України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3.8990 га.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е.Мацедонська
Повний текст рішення виготовлено 24.11.2014р.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.