01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
0,2
24.11.14 № 910/25815/14.
Суддя Ващенко Т.М., розглянувши
позовну заяву Управління житловими будинками Управління справи Верховної Ради України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ЗОК"
про стягнення 19 323,24 грн.
Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК ЗОК» про стягнення 19 323,24 грн.
Подана Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України позовна заява про стягнення 19 323,24 грн. не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).
У Рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК ЗОК», подавши через відділ діловодства суду позовну заяву № 15-1/27-405 від 19.11.14. Проте, з наданого опису вкладення у цінний лист № 24372385 від 19.11.14. вбачається, що відповідачу позивачем направлено позовну заяву від 18.11.14.
Таким чином, в суду відсутня можливість встановити факт направлення відповідачу саме позовної заяви № 15-1/27-405 від 19.11.14.
Крім того, позивачем подано не завірену ксерокопію фіскального чеку № 5936 від 19.11.14.
Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
У відповідності до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Згідно вимог ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Позовна заява № 15-1/27-405 від 19.11.14. підписана заступником начальника управління Т.Соловей на підставі довіреності № 15-1/27-17 від 16.01.14.
Відповідно до довіреності № 15-1/27-17 від 16.01.14. року на ім'я п. Соловей Т.В. остання уповноважена, зокрема "…: подавати позовні заяви, …".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суду порушує справи за позовними заявами і вирішує господарські спори у порядку позовного провадження (ч. 1 ст. 4-1 ГПК України).
Позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.
Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через уповноважених представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи вищезазначене та зміст наданих п. Соловей Т.В. прав за довіреністю № 15-1/27-17 від 16.01.14., суд дійшов висновку, що п. Соловей Т.В. не наділена правом на підписання позовних заяв, оскільки про підписання позовних заяв у довіреності взагалі не йдеться.
Крім того, відповідно до вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії від імені підприємства.
Позовну заяву підписано п. Соловей Т.В. на підставі довіреності № 15-1/27-17 від 16.01.14., яку підписано начальником управління В.Ф. Братиця.
Проте, до позовної заяви № 15-1/27-405 від 19.11.14. не надано жодних доказів на підтвердження повноважень п. В.Ф. Братиця діяти від імені позивача в якості начальника управління.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що витребування додаткових доказів з ініціативи господарського суду, а не за клопотанням сторін, які з різних причин не можуть подати ті чи інші докази, не передбачено статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, та суперечить принципу змагальності, закріпленому в пункті 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Підставою для повернення позовної заяви є відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, з матеріалів позовної заяви № 15-1/27-405 від 19.11.14. вбачається, що в її прохальній частині позивачем не зазначено на користь якої особи він просить суд стягнути з відповідача заборгованість. Крім того, позивачем не вказано нормативно-правового обґрунтування пред'явлених вимог про стягнення з відповідача грошових коштів та не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.
Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність в позовній заяві викладу обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме змісту самих позовних вимог, відсутність законодавства, на підставі якого подається позов, обґрунтованого розрахунку стягуваних сум, внаслідок чого позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що при повторному зверненні з даною позовною заявою до суду, копії всіх документів, що додані до позовної заяви мають бути завірені належним чином відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затверджена Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55), яким визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «згідно з оригіналом», назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис.
Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст. ст. 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. п. 1, 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позовну заяву повернути без розгляду.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду міста Києва з позовом.
Суддя Т.М. Ващенко