13 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Гвоздика П.О., Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 липня 2014 року,
У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист права власності.
Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2014 року, позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 нежитловим приміщенням та земельною ділянкою, які належать йому на праві приватної власності, що розташовані по АДРЕСА_1, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_5, ОСОБА_6 6 металевих конструкцій несучого опорного каркасу та встановлених на них повітропроводів і кондиціонера системи кондиціювання повітря, що відносяться до належної їм на праві власності нежитлової будівлі магазину, що розташований по АДРЕСА_2. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 229 грн 40 коп. сплаченого судового збору та 870 грн витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15 липня 2014 року, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення суду апеляційної інстанції відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що ОСОБА_5 без затвердженої проектної документації виконав будівельні роботи з влаштування несучого опорного каркасу із встановленням повітропроводів та кондиціонера - системи кондиціювання магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2.
31 січня 2011 року ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».
Згідно з актом обстеження нежитлових будівель по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 від 28 грудня 2012 року, складеним тимчасовою комісією по перевірці додержання вимог законодавства про містобудівну діяльність, з будівлі магазину по АДРЕСА_2 виступають металеві конструкції, частина з яких (2,15 м з південно-східної та 1,55 м з північно-західної) знаходиться над будівлею ОСОБА_4 Згідно вимог п. 3.25* державних будівельних норм України 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Будівля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2 частково облаштована жолобами для відведення дощових вод. Власниками магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» необхідно вжити заходів для запобігання сповзанню атмосферних опадів та зобов'язані своєчасно проводити очищення даху.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 7 ст. 376 ЦК України визначено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 22 постанови № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).
Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції, на виконання вимог ст. 213 ЦПК України, встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, ті факти, що без підтверджень неможливості попередньої перебудови самочинного будівництва та за відсутності відмови ОСОБА_5, ОСОБА_6 від її проведення, вимоги ОСОБА_4 про знесення відповідачами самочинного будівництва є передчасними та обґрунтовано застосував до правовідносин ч. 7 ст. 376 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 2 ст. 338 ЦПК України підстави для скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок апеляційного суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
П.О. Гвоздик
Є.П. Євграфова
В.І. Журавель