26 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О.,
Маляренка А.В., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго» в особі Криворізьких міських електричних мереж до ОСОБА_6 про відшкодування заборгованості за спожиту, але не обліковану електричну енергію внаслідок порушення Правил користування електричною енергією для населення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2014 року,
У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК «Дніпрообленерго» в особі Криворізьких міських електричних мереж (далі - ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» в особі Криворізьких МЕМ) звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що ОСОБА_6 є споживачем послуг, що надає ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» в особі Криворізьких МЕМ і на нього відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1. 25 травня 2013 року при перевірці контролерами Правил користування електричною енергією для населення (надалі - ПКЕЕН) за адресою: АДРЕСА_1, де проживає відповідач, виявлено порушення п. 48 ПКЕЕН - використання недооблікованої електроенергії шляхом самовільного підключення, повз прилад обліку, прихованим шляхом.
ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» в особі Криворізьких МЕМ просило стягнути зі ОСОБА_6 12 018 грн 17 коп. збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року позов ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» 12 018 грн 17 коп. на відшкодування заборгованості за спожиту, але не обліковану електричну енергію внаслідок порушення ПКЕЕН та 243 грн 60 коп. судового збору.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2014 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2014 року змінено у частині розміру стягнутої суми коштів на відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення ПКЕЕН, з 12 261 грн 77 коп. до 5708 грн 81 коп. та розміру судового збору з 243 грн 60 коп. до 229 грн 40 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 2183 грн витрат на правову допомогу. Також просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу на стадії касаційного провадження у розмірі 200 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 170 грн 52 коп.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.
Згідно із ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2014 року ОСОБА_6 уклав з адвокатом ОСОБА_7 договір № 199/13 на здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги відповідачу, у тому числі у справі за позовом ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» про стягнення зі ОСОБА_6 заборгованості (а. с. 52−53).
ОСОБА_7 має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2, що видане 11 листопада 2003 року на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14 грудня 1993 року (а. с. 54).
Відповідно до квитанцій від 24 березня 2014 року № 299437 та № 554778 ОСОБА_6 сплатив адвокату ОСОБА_7 за надання правової допомоги 500 грн та 1480 грн (а. с. 95−96).
Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
У п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК України). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 212−214, ЦПК України зазначене не врахував, не застосував норми законодавства, які підлягали застосуванню, та не вирішив питання про підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу.
На порушення вимог ст. 316 ЦПК України апеляційний суд при ухваленні нового рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами з урахуванням зроблених висновків не вирішив.
За таких обставин рішення апеляційного суду в частині витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У частині стягнення зі ОСОБА_6 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» заборгованості за спожиту, але не обліковану електричну енергію внаслідок порушення ПКЕЕН у розмірі 5708 грн 31 коп. рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, оскільки факт порушення ПКЕЕН споживачем встановлено актом від 24 травня 2013 року № Д 013795, розмір заборгованості правильно визначений апеляційним судом відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05 червня 2006 року № 562.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 338, 343, 344, 345, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2014 року в частині вирішення вимог про стягнення судових витрат скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду.
У іншій частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Ситнік
Судді: А.О. Леванчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
Г.В. Юровська