Вищий спеціалізований суд україни
з розгляду цивільних і кримінальних справ
19 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Іваненко Ю.Г., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державної установи «Вінницький обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 04 липня 2014 року,
У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Вінницький обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» (далі - ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що після його звільнення з посади робітника з обслуговування котелень Крижопільської районної санітарно-епідеміологічної станції (далі - Крижопільська СЕС) на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України 25 грудня 2012 року, в зв'язку з переведенням до Крижопільського міжрайонного відділу лабораторних досліджень Державної установи «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (далі - Крижопільський МВЛД ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України») він фактично був допущений до роботи за новим місцем роботи.
При цьому зазначав, що 23 січня 2013 року його було відсторонено від роботи, проте наказ про звільнення йому не видано та заробітну плату не виплачено.
Також зауважував, що останнім записом у трудовій книжці є запис про звільнення його з роботи в Крижопільській СЕС у зв'язку з переведенням, однак записи про прийняття на роботу до Крижопільського МВЛД ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України» та звільнення його з цієї установи відсутні.
Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, просив поновити його на посаді кочегара Крижопільського МВЛД ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України» з 23 січня 2013 року, стягнути з відповідача за період з 25 грудня 2012 року по 23 січня 2013 року заробітну плату в розмірі 1 147 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 січня 2013 року по час поновлення на роботі в сумі 19 996 грн, а також 8 500 грн. компенсації завданої моральної шкоди.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 червня 2013 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 на посаді робітника обслуговування котелень у Крижопільському МВЛД ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України» з 23 січня 2013 року. Стягнуто з ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 січня 2013 року по 20 червня 2013 року в сумі 5 422 грн 56 коп., заробітну плату у сумі 834 грн 24 коп. за період з 25 грудня 2012 року по 22 січня 2013 року та 1 000 грн компенсації завданої моральної шкоди, а в решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України» в дохід держави 229 грн 40 коп. судового збору.
Судом апеляційної інстанції справа розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням апеляційного суду Вінницької області від 04 липня 2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки ОСОБА_4 не звертався до відповідача із заявою про прийняття його на роботу; підтвердження узгодження між керівниками установ переведення позивача на роботу з Крижопільської СЕС до Крижопільського МВЛД ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України» відсутні; укладення трудового договору із позивачем та фактичного допущення його до роботи в Крижопільському МВЛД ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України» не було; посада робітника обслуговування котелень у відповідача згідно штатного розпису відсутня, тому правових підстав для поновлення ОСОБА_4 на посаді робітника обслуговування котелень у Крижопільському МВЛД ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України» не існує.
Крім того, апеляційний суд, дійшов висновку про те, що наказ Крижопільської СЕС від 25 грудня 2012 року, яким позивача підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України звільнено, суперечить ч. 5 ст. 24 КЗпП України.
Однак повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами встановлено, що 21 вересня 2012 року Міністерством охорони здоров'я України видано наказ № 176-0 «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління МОЗ України».
Наказом від 15 жовтня 2012 року № 19-ос ОСОБА_4 зараховано на посаду робітника з обслуговування котельні Крижопільської СЕС на період опалювального сезону.
Наказом Крижопільської СЕС від 25 грудня 2012 року № 59-ос ОСОБА_4 звільнено з посади у зв'язку з переведенням до Крижопільського МВЛД ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Частинами 4,5 ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
Вище вказана норма трудового законодавства передбачає можливість припинення трудового договору в порядку переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу чи організацію чи в зв'язку з переходом на виборну посаду за наявності певних умов, а саме: згоди працівника на переведення, угода між власниками або керівниками зацікавлених підприємств (того, на якому працює особа і того, куди він має намір перевестися), наказ за попереднім місцем роботи про переведення, а також наказ про прийняття на роботу за новим місцем роботи.
Таким чином, місцевий суд, на виконання вимог ст. 213 ЦПК України, встановивши, на підставі доказів, яким було надано належну оцінку той факт, що в зв'язку з ліквідацією Крижопільської СЕС позивача було переведено до Крижопільського МВЛД ДУ «ВОЛЦ ДСЕС України» та за новим місцем роботи він продовжував працювати та виконувати свої трудові обов'язки, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Однак, апеляційний суд, всупереч ст. ст. 212 - 214 ЦПК України зазначеного не врахував, перевіряючи доводи і заперечення сторін щодо обставин, з якими пов'язувалось звільнення позивача та вказуючи на порушення процедури такого переведення ОСОБА_4 установою в якій він працював і встановивши той факт, що мало місце незаконне звільнення позивача з роботи в Крижопільській СЕС, безпідставно відмовив в позові ОСОБА_4
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 04 липня 2014 року скасувати, а рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 червня 2013 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
Т.О. Писана