19 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року,
У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 26 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № CL 705/234/2008 DD26.06, за яким остання отримала 19 620 швейцарських франків зі строком повернення 26 червня 2014 року. 26 жовтня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким товариство прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № CL 705/234/2008 DD26.06 від 26 червня 2008 року. ОСОБА_3 умов договору щодо повернення кредиту та сплаті відсотків не виконувала, письмові вимоги залишені без належного реагування, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 725 203 грн. 92 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 126 347 грн. 51 коп., 36 886 грн. 82 коп. - відсотків, 126 347 грн. 51 коп. - пені. Вирішено питання про розподіл судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за кредитним договором № CL 705/234/2008 DD26.06.2008 року. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою кредитних зобов'язань утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з останньої. Оскільки сума пені перевищує розмір основного боргу, то її розмір на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшено до 126 347 грн. 51 коп.
З таким висновком судів повністю погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.
Судом установлено, що 26 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № CL 705/234/2008 DD26.06, згідно якого відповідачці було надано кредит на суму 19 620 СHF і обумовлено дату остаточного повернення кредиту 26 червня 2014 року (а. с. 5-7).
28 жовтня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг України» прийняло на себе зобов'язання за зазначеним кредитним договором (а. с. 70-87).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до наданого банком розрахунку, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором станом на 05 серпня 2013 року у ОСОБА_3 утворилася заборгованість по тілу кредиту - 14 743 СHF, що за офіційним курсом НБУ станом на вказану дату складає 126 347 грн. 51 коп.; заборгованість по відсотках - 4 304,18 СHF, що за офіційним курсом НБУ станом на вказану дату складає 36 886 грн. 82 коп. та 561 969 грн. 59 коп. - пені.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку про стягнення кредитної заборгованості з боржника.
Проте не можна погодитися із сумою стягнутої пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Так суди, посилаючись на наданий позивачем розрахунок, дійшли висновку про стягнення з відповідачки вказаної заборгованості та з урахуванням ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшили розмір пені.
При цьому не звернули уваги, що за правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, аналіз норм ст. 549 та ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах загального строку позовної давності за основною вимогою.
Суди, не врахувавши вказаних норм матеріального права, не перевірили за який період нараховано пеню у розмірі 561 969 грн. 59 коп. та відповідно дійшли передчасного висновку про зменшення її розміру до 126 347 грн. 51 коп.
Крім того, ч. 3 ст. 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (правова позиція згідно з постановою Верховного Суду України № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року).
Таким чином суди у порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення у частині розміру стягнутої з ОСОБА_3 пені підлягають скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року у частині стягнутої пені скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко