Ухвалаіменем україни
19 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Парінової І.К., Коротуна В.М., Ступак О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям осіб з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 07 липня 2014 року,
У квітні 2012 публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в обґрунтування якого зазначило, що 12 вересня 2007 року банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № CSIPGK00000206, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 68 875 доларів США. В той же день з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № CSIPGK00000206, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку квартиру № 388 загальною площею 65,9 кв. м, житловою площею 37,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_4 свої зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 17 січня 2012 утворилася заборгованість у розмірі 62 150 доларів 07 центів США, що складається із: заборгованості за кредитом - 51 373 доларів 88 центів США; заборгованості за процентами за користування кредитом - 7 277 доларів 84 центи США; та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 2 178 доларів 35 центів США. Посилаючись на викладене, позивач просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідачів, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Черкаси.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 07 липня 2014 року, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2007 року № С8ІРСК00000206 у розмірі 10 489 доларів 77 центів США, що виникла за період з 12 березня 2009 року по 17 січня 2012 року звернуто стягнення на квартиру № 388, що розташована по вул. Козацькій, 7 у м. Черкаси шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Судові рішення в частині задоволення позову не оскаржуються, тому в цій частині в порядку ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядаються.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду
Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено ч. 3 ст. 109 ЖК України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, правильно виходив з того, що матеріали справи не містять доказів направлення та отримання відповідачами письмової вимоги іпотекодержателя про добровільне звільнення квартири, наявність якої є обов'язковою умовою для звернення до суду з вимогою про примусове виселення, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідачів з квартири.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 07 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
І.К. Парінова В.М. КоротунО.В. Ступак