19 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Гвоздика П.О., Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» про стягнення коштів, за касаційною скаргою Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2014 року,
У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» про стягнення коштів.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на користь ОСОБА_4 88 126 грн 53 коп. та вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо вирішення питання застосування строку позовної давності.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
За змістом ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При вирішенні справи, суди, на виконання вимог ст. 213 ЦПК України, встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, ті факти, що з моменту оформлення позивачкою права на спадщину, а саме: 25 травня 2012 року, розпочався перебіг строку позовної давності, оскільки до одержання свідоцтва про право на спадщину остання не могла цілком реалізувати своє право, як спадкоємець, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 звернулася до суду в межах визначеного законодавством строку позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судами при вирішенні питання застосування строків позовної давності додержано норми матеріального та процесуального права, а наведені у касаційній скарзі доводи з цих підстав висновок судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
П.О. Гвоздик
Є.П. Євграфова
В.І. Журавель