Ухвала
іменем україни
13 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_4.,
суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
при секретарі ОСОБА_7.,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013260170000392 за обвинуваченням
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Осьмаки, Менського району Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8.,
за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 листопада 2013 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1,
У касаційній скарзі потерпіла ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції через істотні порушення кримінального процесуального закону при закритті провадження. Наголошує, що за власною ініціативою усного чи письмового клопотання про відмову від обвинувачення не заявляла, а згода на примирення з обвинуваченим неправильно розцінена судом, як відмова від обвинувачення та клопотання про закриття провадження. Вказує, що не розуміла про правові наслідки закриття справи в суді на підставі ст. 284 КПК України та вважає безпідставним повернення їй позовної заяви без розгляду. Оскільки суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, тому підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні відносно ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, кримінальне провадження надійшло до суду з обвинувальним актом.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2014 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України закрито у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Апеляційним судом Чернігівської області 19 листопада 2014 року ухвала суду першої інстанції залишена без зміни.
Згідно з вимогами ст. 477 КПК України кримінальне провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених кримінальним законом, серед яких і ст. 125 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілою ОСОБА_3 27.07.2013 року подано заяву про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення (а. с. 6 том № 1).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Пункт другий частини 6 статті 284 КПК України, крім іншого, встановлює: якщо обставини, передбачені пунктом 7 частини першої цієї статті виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
З матеріалів провадження вбачається, що під час дослідження місцевим судом матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України потерпіла зазначила, що не наполягає на обвинуваченні та відмовилася від нього.
За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 26 КПК України, суд обґрунтовано закрив кримінального провадження щодо ОСОБА_1
Наявність письмового клопотання про відмову від обвинувачення, як про це йдеться у касаційній скарзі, не є обов'язковим, а відмова потерпілої від обвинувачення у будь-якій формі, є підставою для закриття кримінального провадження, що не суперечить вимогам ст. ст. 26, 284, 477 КПК України.
Відповідно до звукозапису судового розгляду, потерпілій було роз'яснено, що наслідком відмови від обвинувачення є закриття кримінального провадження, чим спростовуються доводи потерпілої про те, що вона не розуміла правові наслідки закриття справи.
Неспроможними є доводи ОСОБА_3 про безпідставне повернення їй без розгляду позовної заяви з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов.
Як убачається з матеріалів провадження, потерпілою цивільний позов було подано під час судового розгляду, а не до його початку. Тому суд першої інстанції обґрунтовано не розглядав його та роз'яснив ОСОБА_3 право пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги потерпілої, які аналогічні доводам її касації, належно перевірені апеляційним судом, на них надано докладні відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів не вбачає, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 434, 436, КПК України, колегія суддів
Ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1, залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6