Ухвала
іменем україни
20 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_10.,
суддів ОСОБА_11., ОСОБА_12.,
при секретарі ОСОБА_13.,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013180020001535, за обвинуваченням
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Махарадзе, Грузія, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_14.,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 1 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2014 року щодо ОСОБА_1,
У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про скасування постановлених судових рішень та закриття кримінального провадження за відсутністю в діях його підзахисного складу інкримінованого кримінального правопорушення. Вважає, що судові рішення постановлені з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, оцінку доказів у проваджені вважає неналежною. Зазначає, що висновками медичних експертиз не встановлено ступінь травматичного шоку потерпілої, що вплинуло на правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, винуватість якого не доведена. Вказує, що суд апеляційної інстанції формально розглянув справу, не звернув увагу на порушення допущені судом першої інстанції, та поклав обов'язок довести свою невинуватість на ОСОБА_1
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, а судові рішення вважав законними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 1 квітня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.
Вирішені питання про судові витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2014 року вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 в період з 02.07.2013 року по 03.07.2013 року, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, під часі сварки зі своєю матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, умисно, руками та ногами по голові та тулубу наніс їй численні тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів ребер справа: 3,6-7-го 9-10-11-го по задньо-пахвовій лінії, зліва: 1 -3-го по середньо-пахвовій лінії, скалкового перелому акроміального кінця лівої ключиці, крововиливів в м'які тканини в ділянках переломів, крововиливів в м'які тканини в ділянці грудної клітини справа в проекції 4-7 ребер від передньо до задньо-пахвової лінії, в ділянці грудної клітини зліва в проекції 1-4-го ребер від середньо-ключичної до передньо-пахвової лінії; закритого косопоперечного перелому тіла нижньої щелепи зліва з крововиливами в м'які тканини в цій ділянці; рани м'яких тканин в лобній ділянці справа, в лобній ділянці по середній лінії, в тім'яній ділянці зліва, у лівій щічній ділянці, по зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, по зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча, по розгинальній поверхні верхньої та середньої третини лівого передпліччя; крововиливів в м'які тканини обличчя, лівої скроневої ділянки, лівої вушної раковини та завушної ділянки, в тім'яній ділянці зліва в проекції ран, в ділянці правого надпліччя, по розгинальній поверхні верхньої третини лівого передпліччя, по зовнішній поверхні середньої третини лівого плеча, по передньо-зовнішній поверхні правого стегна.
В подальшому, після нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, ОСОБА_1 поклав останню на ліжко, де залишив її без допомоги у вищевказаній квартирі, оскільки вона була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через свій похилий вік, низку тяжких хвороб.
В результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень у вигляді тупої травми голови, тулубу, кінцівок з численними переломами кісток скелету, крововиливами та ранами м'яких тканин, які у своїй сукупності призвели до розвитку травматичного шоку, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_6 настала смерть ОСОБА_3
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однобічність або неповнота судового слідства, чи невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежна на думку скаржника, оцінка доказів, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Зокрема, висновки про винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої, за викладених у вироку обставин, суд обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання: засудженого, який вину не визнав, зазначив про можливе отримання тілесних ушкоджень потерпілою в результаті падіння з нею на диван та про ймовірність отримання престарілою матір'ю решти тілесних ушкоджень шляхом само травмування через важкість пересуватися по кімнаті; свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які повідомили, що їх сусід ОСОБА_1 у нетверезому стані постійно знущався над своєю матір'ю, ображав і бив її, вони неодноразово бачили на тілі потерпілої сліди побоїв і та часто знаходила притулок у сусідів, ночувала на вокзалах, зупинках громадського транспорту, лавках.
Взяті судом до уваги заяви потерпілої ОСОБА_3, адресовані органам місцевої влади і датовані незадовго до події - квітнем і травнем 2013 року, в яких вона повідомляла про неможливість проживання у власній квартирі, скаржилася на свого сина ОСОБА_1 який її постійно б'є та ображає, не пускає до житла і вона ночує на вокзалах.
Свідок ОСОБА_7 - головний спеціаліст Управління праці та соціального захисту Виконавчого комітету Київської районної Ради в м. Полтаві, пояснила, що для перевірки вказаних заяв вона здійснювала виїзди по місцю проживання потерпілої. Біля під'їзду вона побачила трьох осіб, що розпивали спиртні напої, серед яких був обвинувачений та дві жінки. Одна з них ОСОБА_8, яка представилась невісткою, довідавшись про мету візиту стала разом з ОСОБА_1 ображати її, звинувачуючи у намірах забрати квартиру, не впустили її до під'їзду та не повідомили місце перебування престарілої. Наступного разу вона прийшла до помешкання з дільничним інспектором, однак від ОСОБА_1 про місце знаходження його матері нічого не дізналася. В подальшому була створена комісія, яка лише за допомогою керівництва виконкому та міліції з'ясувала, що потерпіла перебувала на лікуванні у госпіталі для інвалідів війни. Поспілкувавшись із престарілою їй стало зрозуміло, що її син ОСОБА_1 знущається над нею. Останній зі співмешканкою також був присутній при цьому та погрожував потерпілій. Після роз'яснення заявниці, що для поміщення її в інтернат необхідно спочатку у судовому порядку стягнути аліменти з її працездатного сина, остання відмовилася від своєї заяви.
Взяті судом до уваги дані про особу ОСОБА_1, який довготривалий час веде антисоціальний спосіб життя, ніде офіційно не працює, зловживає спиртними напоями, перебуває на обліку у наркологічному диспансері з приводу алкоголізму, раніше лікувався в ЛТП, був судимий, у тому числі і за умисне заподіяння своїй матері середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та примушування її до відмови від надання показань із застосуванням насильства.
Також суд дослідив протокол огляду місця події, згідно з яким труп ОСОБА_3 з ознаками насильницької смерті був виявлений у власній квартирі.
Судом обґрунтовано встановлено, що труп потерпілої першим виявив обвинувачений ОСОБА_1, який про це повідомив лише свою знайому ОСОБА_8, а сам пішов вживати алкогольні напої.
Ці обставини обвинувачений підтвердив та пояснив, що за матір'ю доглядав лише він, ніхто у квартиру доступу не мав.
Згідно висновків експертів, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок тупої травми голови, тулубу, кінцівок з переломами кісток скелету з послідуючим розвитком травматичного шоку. Також зазначено, що виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими, утворились незадовго до настання смерті від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, які в своєму перебігу привели до розвитку травматичного шоку. Стосовно живої особи в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи, виявлена на футболці ОСОБА_1 кров може походити від потерпілої ОСОБА_3
Доводи ОСОБА_9 про самоспричинення потерпілою тілесних ушкоджень та можливо заподіяння якихось ушкоджень ним з необережності, належним чином перевірені судом та обґрунтовано визнані неспроможними.
Для перевірки цієї версії засудженого на досудовому слідстві був проведений слідчий експеримент за наслідками якого була призначена судово-медична експертиза. За висновком експерта, показання ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту, не відповідають даним судово-медичної експертизи відносно кількості, локалізації і механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_3
Призначена по справі додаткова комісійна судово-медична експертиза у складі 7 провідних спеціалістів повністю підтвердила попередні дослідження щодо правильності визначення ступеню тяжкості виявлених на тілі потерпілої тілесних ушкоджень, так і щодо причин її смерті. Експерти дійшли висновку, що тілесні ушкодження утворилися від ударної дії травмуючих предметів, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками. Враховуючи анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень, їх морфологічні характеристики, кількість та взаєморозміщення, експерти виключили можливість їх утворення внаслідок падіння на площину та на виступаючі предмети і прийшли до висновку, що після їх отримання підекспертна, вірогідніше за все, певний проміжок часу, який обчислюється до кількох годин, не була позбавлена здатності виконувати деякі активні дії (сидіти, рухати верхніми і нижніми кінцівками, розмовляти, рухатися по ліжку, тощо). Крім того, експерти виявили на тілі потерпілої і консолідовані (загоєні) переломи 7-8 ребер зліва, які по своїх морфологічних характеристиках не відповідають вищевказаним подіям, а утворилися задовго до них.
Висновки експертів, які є досвідченими фахівцями у галузі судової медицини, не викликають сумніву, оскільки узгоджуються з іншими наведеними доказами.
Сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Правильно, відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням обставин справи та даних про особу винного, судом призначено і покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових правопорушень.
Всі доводи захисника засудженого щодо незаконності засудження ОСОБА_1, в тому числі і не встановлення висновками медичних експертиз ступеня травматичного шоку потерпілої, які аналогічні доводам апеляції засудженого, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів
Вирок Київського районного суду м. Полтави від 1 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12