04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" листопада 2014 р. Справа№ 910/12043/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Грачов Я.О. - представник;
від відповідача: Ходакевич Л.І. - представник
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Груп"
на рішення
Господарського суду м.Києва
від 08.08.2014р.
у справі № 910/12043/14 ( суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Груп"
про стягнення 129 454,12 грн. та пені в сумі 15 385, 48 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Груп" про стягнення 129 454,12 грн. та пені в сумі 15 385, 48 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі" задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що місцевим судом при прийнятті рішення було порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки обставини, які мають значення для справи і які господарський суд визнав встановленими, не були доведені під час судового засідання позивачем.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що якість наданих послуг позивачем жодним документом не підтверджена, підписаних актів наданих послуг до суду не подано. Апелянт зазначає, що товар по TTNU 8081666, MORU 1110864, MORU 0310180 (3 контейнери) не був доставлений Експедитором (Позивачем) вантажоодержувачу, а зник з порту призначення. Пізніше апелянту стало відомо, що вантаж був самостійно реалізований позивачем без попереднього погодження з TOB "Євроальянс Груп", документи відповідачу надані не були, а отримані кошти в повному об'ємі пішли на оплату послуг TOB "Ламан Шипінг Ейдженсі". На думку апелянта, зазначений факт свідчить про неякісне надання послуг та порушення умов Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 907/20 від 16.09.2012р., оскільки мало місце неналежне перевезення та транспортно-експедиторське обслуговування експортного вантажу відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія встановила наступне.
16.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі" (Експедитор за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Груп"(Клієнт за умовами договору) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 907/20.
Відповідно до п. 1.1 договору Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортного та транзитного вантажу по території України та в міжнародному просторі, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за погодженням сторін.
Згідно п.п. 3.1.8, 4.1.3, 4.1.5 договору Клієнт зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги Експедитора по його рахункам, а саме протягом трьох банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку.
Строк дії договору згідно п. 8.1. встановлено з моменту підписання сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, договір вважається пролонгованим на один кожний слідуючий календарний рік.
Договір № 907/20 від 10.09.2012 р. за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 929 ЦК України), що кореспондується з приписами статті 909 ЦК України та спеціальної норми права зазначеної у статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Договір транспортного експедирування є самостійним видом цивільно-правових договорів про надання послуг. Тому до відносин сторін за цим договором можуть застосовуватись загальні положення про договори про надання послуг (гл. 63 ЦК України), якщо це не суперечить суті зобов'язання (ч. 2 ст. 901 ЦК України).
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статті 316 ГК України
Відповідно до умов укладеного договору позивач здійснив належним чином організацію перевезення та транспортно-експедиторське обслуговування експортного вантажу відповідача на території порту м. Одеса у контейнерах № TTNU8081666, № MORU0310180, № MORU1110864, № MORU0310180, що підтверджується відповідними товаротранспортними накладними (СМR) № 218712, № 218713, № 218714, № 218796 та дорученнями на завантаження вантажу (на борт судна) № 4636 від 01.10.2013 і № 4067 від 28.08.2013.
На підставі договору позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 159 154,11 грн., а саме рахунки-фактури: № LS-3767227 від 09.09.2013 на суму 33 454,61 грн.; № LS-3767539 від 10.09.2013 на суму 5 659,04 грн.; № LS-3767541 від 10.09.2013 на суму 7 961,03 грн.; № LS-3767542 від 10.09.2013 на суму 7 961,03 грн.; № LS-3773736 від 08.10.2013 на суму 37 209,18 грн.; № LS-3767227 від 09.09.2013 на суму 33 454,61 грн.; № LS-3767221 від 09.09.2013 на суму 33 454,61 грн., які відповідачем сплачені частково у сумі 3 754,61 грн. Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 129 454,12 грн.
В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за договором позивач виконав, а саме здійснив організацію доставки вантажу Відповідача у контейнерному обладнанні наземним транспортом зі складу Відповідача до морського порту відправлення (м.Одеси) та експедирування/оформлення вантажу у порту для поставлення його на борт морського судна і доставки контейнерів з вантажем до порту призначення (м. Гонконг).
Відповідно до умов пункту 4.3.2. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 907/20 від 16.09.2012р., відповідач надав позивачу коносаменти № MOLU28006362425, № MOLU28006241423, № MOLU28006241470, № MOLU28006176760 для здійснення експедирування вантажу у порту, які були укладені між відповідачем та морським перевізником (морською контейнерною лінією «MOL MitsuiO.S.K.Lines, Ltd»). Тобто, договір морського перевезення, яким є коносамент виходячи з місту статті 134 Кодексу торговельного мореплавства України, був укладений виключно між перевізником та Відповідачем.
Таким чином, позивач відповідно до Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 907/20 від 16.09.2012р. виконав свої послуги у повному обсязі та належним чином - вантаж був доставлений до порту призначення (м. Гонконг), а саме надав відповідачу послуги з перевезення вантажу.
Відповідач не перерахував у повному обсязі на рахунок позивача суму заборгованості за надані послуги, надав 28.10.2013 гарантійного листа, в якому зобов'язувався оплатити виставлені рахунки, а 05.02.2014 надав ще одного листа, у якому в односторонньому порядку встановив орієнтовний графік погашення заборгованості.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, виставлені відповідачу рахунки на оплату, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 129 454,12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 5.3.4 Договору у випадку несвоєчасного здійснення Клієнтом оплати по виставленим рахункам Експедитора, Клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожен день та за весь час такого прострочення.
Позивач просить суд на підставі п.5.3.4 договору стягнути з відповідача пеню в сумі 15 385,48 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 цієї статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зобов'язання не припинилося виконанням, проведеним належним чином з боку відповіда,ча та мала місце несвоєчасна оплата за Договорами, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за кожен день та за весь час прострочення, передбаченої п. 5.3.4 Договору обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 15 385,48 грн.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо не доставлення позивачем вантажу до вантажоотримувача, оскільки за погодженими умовами договору, позивач зобов'язався здійснити організацію перевезення вантажу лише до порту призначення, що є погодженим у Заявках до Договору (№ 1 від 25.09.2013р.; № 3/1 від 15.08.2013р.; № 3/2 від 15.08.2013р.; № З/З від 15.08.2013р.), що було виконано позивачем у повному обсязі та належним чином.
Посилання апелянта на те, що якість наданих послуг позивачем жодним документом не підтверджена, підписаних актів наданих послуг до суду не подано, колегія не приймає до уваги, оскільки зазначені доводи спростовуються матеріалами справи, а саме копіями транспортних накладних та дорученнями на завантаження на борт судна.
Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Груп" на рішення Господарського суду м.Києва від 08.08.2014р. у справі № 910/12043/14 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м.Києва від 08.08.2014р. у справі № 910/12043/14 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/12043/14 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
Б.В. Отрюх