04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" листопада 2014 р. Справа№ 927/1287/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Новікова М.М.
секретар: Фільманович М.Є.
представники:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Носівське
хлібоприймальне підприємство»
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 01.10.2014р.
у справі №927/1287/14 (суддя Моцьор В.В.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне
управління-1 Прилуки»
до Приватного акціонерного товариства «Носівське
хлібоприймальне підприємство»
про стягнення 50 000,00 грн.
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Носівське
хлібоприймальне підприємство»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне
управління-1 Прилуки»
про визнання недійсним акту
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління-1 Прилуки" (далі - позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Носівське хлібоприймальне підприємство" (далі - відповідач за первісним позовом) 50 000,00 грн. заборгованості за договором підряду №23/07-2012 від 23.07.2012р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов'язань перед позивачем (том справи - 1, аркуші справи - 2-4).
Відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду Чернігівської області із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати недійсним акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, посилаючись на те, що оскаржуваний акт не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки в ньому відсутня дата підписання, у зв'язку з чим неможливо встановити момент підписання даного акту, і як наслідок граничну дату оплати послуг підрядника за договором підряду №23/07-2012 від 23.07.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 72-74).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.08.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 71) зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014р. у справі №927/1287/14 первісний позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн. боргу, 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1827,00 грн. судового збору. В зустрічному позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014р. у справі №927/1287/14 в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач за первісним позовом звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:
- дії по складанню та підписанню спірного Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт є діями, спрямованими на припинення обов'язків підрядника перед замовником. Тобто Акт №1 є правочином, для укладання та чинності якого сторонам необхідно дотримуватись вимог ст. 203 Цивільного кодексу України;
- всупереч ст. 203 Цивільного кодексу України Акт №1 не містить наступних ознак: законності змісту правочину та відповідності форми вчиненого правочину вимогам закону;
- за умовами укладеного між сторонами договору, Акт №1 вважається дійсним лише після проведення випробувань об'єкту, вказаного в п.п.1.1.1 Договору. Однак перед підписанням акту відповідні випробування не проводилися і невиконання даної умови договору призвело до недійсності Акту №1;
- моментом підписання Акту №1 є дата його підписання, але остання відсутня, у зв'язку з чим неможливо встановити момент підписання і, як наслідок, граничну дату оплати наданих за Договором послуг.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2014р.
21.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшла заява, в якій він уточнював свої вимоги, викладені в резолютивній (прохальній) частині апеляційної скарги, та просив суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014р. у справі №927/1287/14 в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.
21.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника відповідача в судове засідання, призначене на 24.11.2014р.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача, оскільки в порушення ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано доказів на підтвердження викладеного в клопотанні. Окрім того, оголошення в судовому засіданні перерви чи відкладення розгляду справи, відповідно до норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується ним в залежності від того, чи наявні обставини, які унеможливлюють вирішення спору в судовому засіданні. Натомість відповідачем не зазначено конкретних обставин, з урахуванням яких суд апеляційної інстанції не може розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.
В судове засідання 24.11.2014р. представники сторін не з'явилися. Позивач за первісним позовом про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 24.11.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
23.07.2012р. між відповідачем за первісним позовом, як замовником, та позивачем за первісним позовом, як виконавцем, було укладено договір підряду №23/07-2012 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1, 2.5) підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи - збудувати і здати замовнику наступний об'єкт: «Ремонт блоку підсобних приміщень в м. Носівка», що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Носівка, вул. Київська, 9 (далі - роботи), відповідно до затвердженої кошторисної документації, в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість згідно умов Договору. Вартість робіт, що підлягають виконанню за цим договором визначається узгодженням твердої договірної ціни та становить 560 000,00 грн. Плата за виконані роботи здійснюється замовником в наступному порядку: протягом 10 днів з моменту підписання даного договору та отримання рахунку від підрядника замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 20% від вартості робіт, вказаної в п.2.1 цього договору; решту суми замовник перераховує підряднику протягом 10 днів з моменту підписання замовником акта приймання-передачі виконаних робіт без зауважень (том справи - 1, аркуші справи - 8-10).
В розділі 5 Договору сторони погодили порядок здачі-приймання виконаних робіт. Так, згідно з п.п.5.1, 5.7 Договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на підрядника. Роботи вважаються виконаними та прийнятими замовником з моменту підписання останнім без зауважень акта приймання-передачі виконаних робіт.
В п.8.2 Договору передбачено, що строк дії останнього встановлюється з моменту підписання обома сторонами про повне виконання сторонами своїх зобов'язань згідно договору.
Вимоги первісного позову обґрунтовані тим, що позивач за первісним позовом у період з серпня по листопад 2012 року виконав роботи загальною вартістю 559 999,80 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт. Натомість відповідач за первісним позовом лише частково розрахувався з позивачем, оплативши йому 509 999,80 грн. Залишок несплачених відповідачем за первісним позовом коштів за виконані позивачем у жовтні-листопаді 2012 року роботи становить 50 000,00 грн.
Оскільки відповідач за первісним позовом відмовляється в добровільному порядку погасити борг, позивач за первісним позовом звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відповідач за первісним позовом у зустрічній позовній заяві просив суд визнати недійсним Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року. На думку відповідача за первісним позовом, оскільки спірний Акт не містить дату підписання, то неможливо встановити момент підписання даного акту і, відповідно, граничну дату оплати виконаних робіт за Договором.
Місцевий господарський суд вимоги первісного позову задовольнив повністю, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. В зустрічному позові суд відмовив у зв'язку з його безпідставністю та недоведеністю.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
По первісному позову:
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст. 875 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач за первісним позовом у період з серпня по листопад 2012 року виконав, а відповідач прийняв роботи загальною вартістю 559 999,80 грн., з них: у серпні 2012 року - вартістю 257 222,40 грн., у вересні 2012 року - вартістю 79 868,40 грн., у жовтні-листопаді 2012 року - вартістю 222 909,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами №1 приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за серпень, вересень та листопад 2012 року, підписаними сторонами (том справи - 1, аркуші справи - 11-27).
Згідно з ч.6 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Належних та допустимих доказів на підтвердження відмови відповідача за первісним позовом від прийняття виконаних позивачем робіт або прийняття робіт із зауваженнями (претензіями) щодо строків їх виконання чи якості ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Згідно з ч.4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Як уже зазначалося вище, відповідно до п.2.5 Договору плата за виконані роботи здійснюється замовником в наступному порядку: протягом 10 днів з моменту підписання даного договору та отримання рахунку від підрядника замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 20% від вартості робіт, вказаної в п.2.1 цього договору; решту суми замовник перераховує підряднику протягом 10 днів з моменту підписання замовником акта приймання-передачі виконаних робіт без зауважень.
Позивач за первісним позовом виставив відповідачу до оплати рахунки-фактури (том справи - 1, аркуші справи - 28-31).
Відповідач за первісним позовом частково розрахувався з позивачем, перерахувавши йому 509 999,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том справи - 1, аркуші справи - 33-38). При цьому судом було встановлено, що виконані позивачем за первісним позовом роботи за серпень та вересень були оплачені відповідачем у повному обсязі. Натомість виконані роботи за жовтень-листопад 2012 року були оплачені відповідачем за первісним позовом частково у сумі 172 909,00 грн. Залишок несплачених коштів становить 50 000,00 грн.
Згідно з гарантійним листом №14-07/248 від 12.08.2014р. відповідач за первісним позовом гарантував провести оплату за виконані підрядні роботи в розмірі 50 000,00 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 49).
Однак на час вирішення спору місцевим господарським судом заборгованість відповідачем за первісним позовом оплачена не була.
Відповідачем за первісним позовом не наведено обставин, з якими законодавство пов'язувало наявність у нього підстав для відмови у здійсненні повної оплати вартості виконаних позивачем за первісним позовом робіт.
Доказів погашення заборгованості перед позивачем за первісним позовом суду не надано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про неналежне виконання відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань перед позивачем і вимоги первісного позову є обґрунтованими, нормативно та документально підтвердженими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Позивач за первісним позовом також просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 5 000,00 грн.
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Позивачем за первісним позовом надано суду договір про надання адвокатських послуг №57 від 15.07.2014р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000006 від 16.07.2014р. та квитанцію №51 від 16.07.2014р. до прибуткового касового ордеру про сплату позивачем за первісним позовом 5 000,00 грн. з призначенням платежу як «оплата адвокатських послуг згідно договору №57 про надання адвокатських послуг від 15.07.2014р.» (том справи - 1, аркуші справи - 88-91).
Оскільки позивачем за первісним позовом підтверджено факт понесення ним витрат на послуги адвоката, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказані витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача за первісним позовом.
По зустрічному позову:
Відповідач за первісним позовом просив суд визнати недійсним Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, зазначаючи про те, що дії сторін по складанню та підписанню спірного Акту №1 є діями, спрямованими на припинення обов'язків підрядника перед замовником. На думку відповідача за первісним позовом, Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року є правочином, для укладання та чинності якого сторонам необхідно було дотримуватись вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, однак названий Акт не відповідає вимогам вказаної статті, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.
З цього приводу колегією суддів було встановлено наступне. Постановою Кабінету Міністрів України 01.08.2005р. №668 було затверджено Загальні умови укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів. Положення Загальних умов застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд. Договори підряду в капітальному будівництві за участю іноземних суб'єктів господарювання укладаються і виконуються в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також цими Загальними умовами, іншими актами законодавства (п.1 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві).
Згідно з п.3 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві документами про виконання договору підряду є документи про хід виконання договору підряду, відповідність робіт і матеріальних ресурсів нормативним вимогам та здійснення контролю за виконанням договірних зобов'язань (журнали виконання робіт, акти та довідки про виконані роботи, акти на приховані роботи та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування устаткування, журнали авторського нагляду, матеріали перевірок тощо).
Відповідно до ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Тобто, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, Акт приймання виконаних будівельних робіт, складений в межах виконання договору підряду, є документом, який підтверджує факт виконання договору підряду, і не може вважатися правочином. Обов'язок по забезпеченню ведення та передачі замовнику в установленому порядку документів про виконання договору підряду покладено на підрядника.
Акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подаються субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику). Форма такого акту, як первинного облікового документа у будівництві, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві".
Оспорюваний відповідачем за первісним позовом Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року повністю відповідає формі, затвердженій вищезгаданим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. №554, він містить підписи сторін, відомості про наявність зауважень або претензій в цьому Акті відсутні.
В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Тобто, укладаючи Договір сторони на власний розсуд визначили умови останнього, зокрема, порядок приймання виконаних підрядних робіт.
Так в п.5.7 Договору передбачено, що роботи вважаються виконаними та прийнятими відповідачем за первісним позовом, як замовником, з моменту підписання останнім без зауважень акта приймання-передачі виконаних робіт.
Посилання відповідача за первісним позовом на те, що в Акті №1 приймання виконаних робіт відсутня дата його складання, у зв'язку з чим неможливо встановити граничний строк здійснення оплати за цим Актом не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до ч.3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
З матеріалів справи вбачається, що в оспорюваному Акті №1 прийняття виконаних робіт вказано, в якому місяці виконано роботи, зазначено обсяг та вартість робіт.
Тобто, в даному випадку Акт №1 за листопад 2012 року слід вважати підписаним в останній день місяця строку (30.11.2012р.) і відповідно до п.2.5 Договору відповідач за первісним позовом був зобов'язаний оплатити вартість виконаних позивачем робіт протягом 10 днів з моменту підписання ним акта приймання виконаних робіт, а саме до 10.12.2012р.
Однак, як уже зазначалося вище, відповідач за первісним позовом частково оплатив роботи, виконані позивачем та прийняті відповідачем за первісним позовом згідно з Актом №1 приймання виконаних робіт за листопад 2012 року, перерахувавши грошові кошти в розмірі 172 909,00 грн., що в свою чергу також свідчить про прийняття робіт та визнання вказаного Акту №1 відповідачем за первісним позовом.
Доводи відповідача за первісним позовом про те, що оспорюваний ним Акт №1 приймання виконаних робіт за листопад 2012 року є правочином, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Колегією суддів враховано посилання відповідача за первісним позовом на те, що діючим законодавством допускається укладання договорів у спрощеній формі, тобто шляхом обміну документами. Натомість в даному конкретному випадку між сторонами було укладено у письмовій формі договір підряду №23/07-2012 від 23.07.2012р. і саме на виконання цього договору сторонами складалися та підписувалися Акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість підрядних робіт, тощо.
Відтак, оспорюваний відповідачем за первісним позовом Акт приймання виконаних робіт за листопад 2012 року не є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких визнання правочину недійсним.
Оскільки спірний Акт №1 не є правочином, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем за первісним позовом обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
До того ж, відповідачем за первісним позовом не доведено ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції факту порушення вищезгаданим Актом №1 його прав та охоронюваних законом інтересів, які б підлягали захисту у судовому порядку.
Підсумовуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та непідтвердженість вимог зустрічного позову належними доказами, у зв'язку з чим зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача за первісним позовом (апелянта).
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Носівське хлібоприймальне підприємство» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2014р. у справі №927/1287/14 - без змін.
2. Матеріали справи №927/1287/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
М.М. Новіков