04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" листопада 2014 р. Справа№ 910/3738/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Новікова М.М.
секретар: Фільманович М.Є.
за участю представників:
від позивача: Левченко В.І.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового
господарства Дніпровського району м. Києва
на рішення Господарського суду міста Києва
від 02.10.2014р.
у справі №910/3738/14 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Комунального підприємства по утриманню житлового
господарства Дніпровського району м. Києва
про стягнення 323 724,01 грн.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - відповідач) заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №620577 від 01.11.2006р. у загальній сумі 323 724,01 грн. (з них: 307 348,11 грн. - основний борг, 13 982,14 грн. - 3% річних, 2 393,76 грн. - інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, наголошуючи на наступному:
- заборгованість відповідача перед позивачем є меншою, ніж вказано в позові;
- згідно з актом звірки, підписаним між сторонами, станом на 01.09.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 68 625,33 грн.;
- протягом липня - серпня 2014 року відповідач погасив борг у сумі 238 722,78 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/3738/14 від 02.10.2014р. провадження у справі в частині стягнення 307 348,11 грн. основного боргу було припинено, в іншій частині - позов задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 13 982,14 грн. 3% річних, 2 393,76 грн. - інфляційних втрат та 6 474,48 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3738/14 від 02.10.2014р. в частині стягнення з відповідача 238 722,78 грн. основного боргу та припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, внаслідок чого було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом було неправомірно стягнуто з відповідача 238 722,78 грн. основного боргу, оскільки вказаний борг було погашено під час судового розгляду. Поза увагою суду залишився Акт звірки, складений сторонами, згідно з яким сума боргу відповідача становить 68 625,33 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2014р. Окрім того, вказаною ухвалою суду відповідачу було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Київським апеляційним господарським судом рішення у даній справі.
07.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів оплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Вказане клопотання було задоволено судом.
В судовому засіданні 24.11.2014р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним і об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача в судове засідання 24.11.2014р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 24.11.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.11.2006р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір №620577 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1) постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі. При виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань коригування, обліку та взаєморозрахунків за електроносії (том справи - 1, аркуші справи - 26-27).
Згідно з п.2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору.
Відповідно до п.2.3.1 Договору споживач зобов'язався: дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку №2 до цього Договору.
В додатку 2 до Договору визначено тарифи та порядок розрахунків за теплову енергію (том справи - 1, аркуш справи - 29 (на звороті)), відповідно до п.п.1, 9, 10, 12 якого розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері енергопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України (Закон України від 09.07.2010р. №2479-VI) постанова Національної комісії регулювання за кожну відпущену Гігакалорію (грн../Гкал) без урахування ПДВ для розрахунків із: житловими організаціями - 169,38 грн. (опалення - 78,34%, гаряче водопостачання - 100%); у разі знаходження в житловому будинку орендарів, тощо: бюджетними організаціями - 443,52 грн.; госпрозрахунковими організаціями - 563,46 грн. (опалення - 21,6%). Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в каб. №314-РТ-6 за адресою: вул. Закревського, буд. №14 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Можливі зміни тарифів в період дії Договору.
В п.п.4.1, 4.3 Договору передбачено, що останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
На даний час Договір є чинним, що не заперечується сторонами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач поставляв відповідачу теплову енергію, тоді як відповідач лише частково оплатив її вартість, внаслідок чого за період з 01.02.2011р. по 01.01.2014р. утворилась заборгованість, яка на час звернення з позовом до суду становила 307 348,11 грн.
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 393,76 грн. інфляційних втрат та 13 982,14 грн. 3% річних.
Місцевий господарський суд задовольнив позов частково, припинивши провадження в частині стягнення з відповідача 307 348,11 грн. основного боргу у зв'язку з його погашенням. В іншій частині позовні вимоги були визнані судом обґрунтованими, документально підтвердженими та задоволені.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступні обставини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжита усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов спірного Договору позивач в період з 01.02.2011р. по 01.01.2014р. поставив відповідачу теплову енергію загальною вартістю 868 693,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії за вказаний період (том справи - 1, аркуші справи - 59-70).
Натомість відповідач лише частково розрахувався з позивачем, оплативши лише 561 344,89 грн., що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 307 348,11 грн.
Належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення розрахунків з позивачем в порядку та строки, встановлені в Договорі, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції відповідач не надав.
Окрім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що заборгованість за Договором перед позивачем становить лише 68 625,33 грн., на підтвердження чого відповідачем було надано Акт звірки взаєморозрахунків за Договором станом на 01.09.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 153). Решта боргу у сумі 238 722,78 грн. була погашена відповідачем. За твердженням відповідача, вказані обставини були залишені поза увагою місцевого господарського суду.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, вважає їх помилковими, з наступних підстав.
В матеріалах справи наявні надані позивачем довідки про надходження від відповідача коштів за спожиту теплоенергію за період з січня по вересень 2014 року, з яких вбачається, що в процесі судового розгляду відповідач повністю сплатив суму основної заборгованості в розмірі 307 348,11 грн.
Станом на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі сума основного боргу відповідача перед позивачем була відсутня.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що в частині вимог про стягнення з відповідача 307 348,11 грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку відсутністю предмету спору, оскільки вказана заборгованість була погашена відповідачем до прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі.
Відповідач в апеляційній скарзі оскаржує рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині стягнення основного боргу, хоча у вказаній частині позовних вимог провадження у справі було припинено.
Однак відповідно до ч.2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, укладеним з позивачем, нарахування 3% річних та інфляційної складової заборгованості є обґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з арифметичною правильністю розрахунку позивача та місцевого господарського суду відносно стягнення з відповідача 2 393,76 грн. інфляційних втрат та 13 982,14 грн. 3% річних, у зв'язку з чим в цій частині вимог позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Однак відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3738/14 від 02.10.2014р. прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3738/14 від 02.10.2014р. - без змін.
2. Матеріали справи у справі №910/3738/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
М.М. Новіков