Рішення від 25.11.2014 по справі 922/4388/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р.Справа № 922/4388/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд", м.Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010", м.Київ, 2. Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління "Тунельбуд", м.Харків

про стягнення 457228,30 гривень

за участю представників:

позивача - Литвиненко І.В. (довіреність №208 від 24 листопада 2014 року)

відповідача-1 - не з'явився

відповідача-2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2014 року позивач, публічне акціонерне товариство "Південспецбуд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" (відповідача-1) 370318,44 гривень суми основної заборгованості та 69589,96 гривень суми інфляційних втрат, та солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" (відповідача-1) та приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління "Тунельбуд" (відповідача-2) 17319,90 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору підряду №ФМ-12-БМК, укладеного між останнім та позивачем 22 жовтня 2012 року. Солідарне стягнення обґрунтував договором поруки №01/П, укладеним 07 травня 2013 року між позивачем та відповідачем-2. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача-1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06 листопада 2014 року.

04 листопада 2014 року представник відповідача-2 надав через канцелярію суду заяву (вх.№38744), в якій просив суд розглядати справу без його участі. Судом було досліджено надану заяву та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2014 року було відкладено розгляд справи на 25 листопада 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25 листопада 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання 25 листопада 2014 року своїх представників не направили, витребувані документи не надали. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі відповідачів, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

22 жовтня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Південспецбуд" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" (відповідачем-1) було укладено договір підряду №ФМ-12-БМК. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, підрядник (відповідач) зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи з благоустрою території на об'єкті ПАТ "Філіп Моріс Україна" за адресою: сел. Комуніст, Польовий в'їзд, 1, Харківський район, Харківська область. Замовник (відповідач-1), в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

У зв'язку з необхідністю виконання позивачем додаткових об'ємів робіт, між сторонами було укладено наступні додаткові угоди:

- д/у №1 від 01 листопада 2012 року на суму 499680,00 гривень;

- д/у №2 від 01 листопада 2012 року на суму 227030,40 гривень;

- д/у №4 від 03 грудня 2012 року на суму 295618,50 гривень;

- д/у №5 від 03 січня 2013 року про надання позивачем послуг механізмами за ціною 252,40 гривень з ПДВ за 1 годину.

Пунктом 3.12. основного договору встановлено, що строком закінчення виконання усіх робіт, передбачених цим договором, є дата підписання сторонами останнього акту приймання виконаних будівельних робіт і довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав роботи за умовами спірного договору, за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року включно, на суму 8542118,35 гривень, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.36, 38, 40, 42, 43, 45-49, 51, 53-58, 60-61) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.35, 37, 39, 41, 44, 50, 52, 59). Відповідні акти та довідки було підписано з обох сторін. Крім того, факт виконання будівельних робіт позивачем підтверджується додатковими первинними документами, а саме, наявними у матеріалах справи податковими накладними.

Згідно з із п.п.4.2.1., 4.2.2., 4.2. договору, визначено порядок оплати робіт, а саме шляхом перерахування авансових платежів, в розмірі визначеному сторонами, згідно графіка платежів шляхом здійснення кінцевого розрахунку за виконані роботи протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами актів/акту приймання виконаних будівельних робіт та довідок/довідки про вартість виконаних будівельних робіт, за вирахуванням авансових платежів та суми гарантійного фонду у розмірі 2,5% від вартості виконаних та прийнятих будівельних робіт.

Відповідач-1, в свою чергу, частково оплатив виконані позивачем роботи на суму 8171799,91 гривень, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача за період з 26 жовтня 2012 року по 08 жовтня 2013 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив вимогу (вих.№161) від 15 вересня 2014 року на адресу відповідача-1 про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач-1, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 370318,44 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Крім того, 07 травня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Південспецбуд" (позивачем) та приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління "Тунельбуд" (відповідачем-2) було укладено договір поруки №01/П. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору поруки, поручитель (відповідач-2) поручився перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язку відповідача-1 (боржника) в частині оплати 3% річних від простроченої суми у разі прострочення боржником оплати виконаних робіт за договором підряду №ФМ-12-БМК, укладеного між останнім та позивачем 22 жовтня 2012 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив вимогу (вих.№169/1) від 22 вересня 2014 року на адресу відповідача-2 про сплату 3% річних у розмірі 17319,00 гривень на виконання умов вищевказаного договору поруки, але відповіді не отримав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем-1 заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача-1 основної заборгованості у розмірі 370318,44 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 69589,96 гривень суми інфляційних втрат та солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 17319,90 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум, дійшов висновку про те, що дані розрахунки є невірними, а тому, суд, перерахувавши заявлені до стягнення позивачем суму 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з відповідача-1 50736,74 гривень інфляційних втрат та солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 16401,42 гривень 3% річних, в решті стягуваних сум слід відмовити.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" (03680, м.Київ, Кільцева дорога, 4, корп.55, код ЄДРПОУ 37311359) на користь Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" (61045, м.Харків, вул.Джанкойська, 76, код ЄДРПОУ 01416731, п/р №260043490 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) 370318,44 гривень основної заборгованості, 50736,74 гривень інфляційних втрат та 8749,13 гривень судового збору.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" (03680, м.Київ, Кільцева дорога, 4, корп.55, код ЄДРПОУ 37311359) та Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління "Тунельбуд" (61003, м.Харків, вул.Короленка, 4, код ЄДРПОУ 01264669) на користь Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" (61045, м.Харків, вул.Джанкойська, 76, код ЄДРПОУ 01416731, п/р №260043490 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) 16401,42 гривень суми 3% річних.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 18853,22 гривень інфляційних втрат та 918,48 гривень 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 01 грудня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

справа №922/4388/14

Попередній документ
41646965
Наступний документ
41646968
Інформація про рішення:
№ рішення: 41646967
№ справи: 922/4388/14
Дата рішення: 25.11.2014
Дата публікації: 03.12.2014
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Харківської області
Категорія справи: