25.11.14р. Справа № 904/5786/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Днепр", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
про стягнення 152 847,73 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: Красовська А.С. - представник (дов. № 1/14 від 02.10.14)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Днепр" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ про стягнення 152 847,73 грн., з яких: сума основного боргу - 126 035,40 грн., пеня - 10 689,97 грн., 3% річних - 2 377,44 грн., інфляційні втрати - 13 744,92 грн. за договором №337/13 від 21.05.2013.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2014 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26.08.2014.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 26.08.2014 на 22.09.2014.
22.09.2014 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі з огляду на наступне.
Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору поставки від 21.05.2013 № 337/13, однак, у видаткових накладних, наданих позивачем до суду, відсутнє посилання на вищезазначений договір. У зв'язку з чим відповідач у відзиві на позов зазначає, що поставка товару, за наданими позивачем видатковими накладними, відбувалась поза договором. На цій підставі відповідач вважає, що право позивача не порушено, оскільки відповідач не отримував від нього вимог щодо оплати товару, поставленого відповідно до спірних видаткових накладних.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 22.09.2014 на 06.10.2014.
Розпорядженням керівника апарату суду № 610 від 06.10.2014 у зв'язку з відпусткою судді Золотарьової Я.С. та відповідно до п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 904/5786/14 передано на розгляд судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2014 прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 21.10.2014 (суддя Соловйова А.Є.).
Відповідно до доповідної записки від 13.10.2014 у зв'язку з усуненням обставин, які обумовили відсутність судді Золотарьової Я.С., справу № 904/5786/14 повернуто до розгляду судді Золотарьовій Я.С.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014 прийнято справу № 904/5786/14 до провадження та призначено її до розгляду на 21.10.2014.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 21.10.2014 на 10.11.2014.
10.11.2014 позивач подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що поставка товару відповідачу, на підставі наданих позивачем до позову видаткових накладних, була здійснена на підставі специфікацій до договору поставки № 337/13 від 21.05.2013.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 10.11.2014 на 25.11.2014.
25.11.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких він зазначив, що поставка за видатковими накладними від 18.11.2014 № РН-0044, від 20.12.2013 № РН-0096, від 25.11.2013 № РН-0051, від 23.06.2014 № РН-0000194 та від 19.06.2014 № РН-0000187 була здійснена поза договором.
25.11.2014 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 126035, 40 грн. основного боргу, 9662, 37 грн. пені, 2085, 27 грн. трьох відсотків річних та 11719, 45 грн. інфляційних збитків.
Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
21.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Днепр" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод" (покупець) було укладено договір поставки № 337/13.
Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість та ціна товару зазначається у специфікації, оформленій у вигляді додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 1.2 договору у процесі виконання цього договору за взаємною домовленістю сторін асортимент, кількість, ціна, строки та умови поставки товару можуть бути змінені. Будь-яка така зміна оформлюється у вигляді додатків до цього договору, підписується уповноваженими представниками сторін та стає невід'ємною частиною цього договору.
Цей договір вступає в силу від дати підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2013 року. У випадку невиконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі у зазначений строк дії договору продовжується до повного виконання зобов'язань (пункт 11.1 договору).
Сторонами було складено та підписано специфікацію до договору (додаток № 1), відповідно до якої сторони погодили поставку тенту ПВХ: кольор - чорний; товщина - 0, 63 мм ИСО 9001 у кількості 50 м. кв. на загальну суму 6000 грн. (а.с. 54).
04.10.2013 сторонами було підписано специфікацію до договору (додаток № 3), відповідно до якої було погоджено поставку стрічки гумової 6х100х2800 б/у у кількості 1750 шт. на загальну суму 49350 грн. (а.с.55).
Пунктом 6 специфікації від 04.10.2013 сторони погодили, що розрахунок за поставлений по даній специфікації товар покупець здійснює протягом 60-ти календарних днів від дати поставки.
12.11.2013 сторонами було підписано специфікацію до договору (додаток № 4), відповідно до якого погоджено поставку гуми маслостійкої МБС-2 3 мм ГОСТ 7338-90 у кількості 12 кг, ременя клинового С4500 мм ГОСТ 12841 у кількості 10 шт. та пароніту ПМБ 0, 4-1 мм ГОСТ 481-80 у кількості 10 кг на загальну суму 1690, 32 грн. (а.с.56).
Пунктом 6 специфікації від 12.11.2013 сторони погодили, що розрахунок за поставлений по даній специфікації товар покупець здійснює протягом 60-ти календарних днів від дати поставки.
18.11.2013 сторонами було підписано специфікацію до договору (додаток № 5), відповідно до якого погоджено поставку стрічки гумової 6х100х2800 б/у у кількості 2800 шт. на загальну суму 78960 грн. (а.с.57).
Пунктом 6 специфікації від 18.11.2013 сторони погодили, що розрахунок за поставлений по даній специфікації товар покупець здійснює протягом 60-ти календарних днів від дати поставки.
Додатковою угодою від 18.11.2013 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2014 року (а.с.58).
Товар, що поставляється за цим договором, супроводжується документами: сертифікат якості; рахунок-фактура; товар накладна; податкова накладна; товаро-транспортна накладна (пункт 3.3 договору).
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу у період з 21.10.2013 по 18.12.2013 товар на загальну суму 125770, 32 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- від 21.10.2013 № РН-0012 на суму 12690, 00 грн.;
- від 23.10.2013 № РН-0020 на суму 36660, 00 грн.;
- від 13.11.2013 № РН-0038 на суму 4230, 00 грн.;
- від 25.11.2013 № РН-0049 на суму 31020, 00 грн.;
- від 25.11.2013 № РН-0050 на суму 1690, 32 грн.;
- від 18.12.2013 № РН-0090 на суму 39480, 00 грн. (а.с.17-19,21-22,24).
Поставка товару за вищезазначеними видатковими накладними саме на підставі договору поставки від 21.05.2013 № 337/13 підтверджується по-перше податковими накладними, оформленими за вказаний період (а.с.99-104), а по-друге тим, що саме цей асортимент, кількість та ціна товару передбачалась специфікаціями, укладеними до договору.
Відповідно до пункту 3.3 договору позивач надав відповідачу до сплати наступні рахунки-фактури:
- від 21.10.2013 № СФ-0000211 на суму 12690, 00 грн.;
- від 23.10.2013 № СФ-0000217 на суму 36660, 00 грн.;
- від 13.11.2013 № СФ-0000237 на суму 4230, 00 грн.;
- від 25.11.2013 № СФ-0000251 на суму 31020, 00 грн.;
- від 19.11.2013 № СФ-0000244 на суму 1690, 32 грн.;
- від 18.12.2013 № СФ-0000315 на суму 39480, 00 грн. (а.с. 28-30, 32, 34-35).
Строк оплати - протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки товару на підставі рахунку, що пред'являється постачальником до сплати (пункт 5.2 договору).
Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 30000 грн.
Також, позивач здійснив поставку товару відповідачу поза межами договору на загальну суму 30265, 08 грн. відповідно до видаткових накладних:
- від 18.11.2013 № РН-0044 на суму 14410, 20 грн.;
- від 25.11.2013 № РН-0051 на суму 2880, 00 грн.;
- від 20.12.2013 № РН-0096 на суму 974, 88 грн.;
- від 19.06.2014 № РН-0000187 на суму 6000, 00 грн.;
- від 23.06.2014 № РН-0000194 на суму 6000, 00 грн. (а.с. 20, 23, 25-27), що також підтверджується податковими накладними (а.с. 98, 105-108).
Та виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату товару, поставленого за вищезазначеними накладними:
- від 18.11.2013 № СФ-0000241 на суму 14410, 20 грн.;
- від 21.11.2013 № СФ-0000247 на суму 2880, 00 грн.;
- від 20.12.2013 № СФ-0000321 на суму 398, 88 грн.;
- від 19.06.2014 № СФ-0000285 на суму 6000, 00 грн.;
- від 23.06.2014 № СФ-0000294 на суму 6000, 00 грн. (а.с. 31, 33, 36-38)
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 126035, 40 грн.
Відповідачем суму заборгованості у розмірі 126035, 40 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 5.2 договору та п. 6 специфікацій до нього, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 126035, 40 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача, про те, що зобов'язання відповідача з оплати товару, поставленого поза договором, не настав, оскільки позивач не виставляв відповідачу вимоги на оплату даного товару, з огляду на наступне.
За загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після прийняття товару та товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, оскільки товар за видатковими накладними від 18.11.2013 № РН-0044 на суму 14410, 20 грн.; від 25.11.2013 № РН-0051 на суму 2880, 00 грн.; від 20.12.2013 № РН-0096 на суму 974, 88 грн.; від 19.06.2014 № РН-0000187 на суму 6000, 00 грн.; від 23.06.2014 № РН-0000194 на суму 6000, 00 грн. був поставлений поза договором, то обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 № 925/1332/13 ).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 9.3 договору за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 22.11.2013 по 30.07.2014 у сумі 9662, 37 грн.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с. 95), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 9662, 37 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 7864, 53 грн., оскільки при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано те, що оплата за товар, який було поставлено відповідачу на підставі договору, а саме відповідно специфікацій до договору від 04.10.2013, від 12.11.2013 та від 18.11.2013, здійснюється протягом 60-ти днів від дати поставки.
Крім того, позивачем невірно визначено період нарахування пені за прострочення оплати товару, поставленого поза договором за накладними від 18.11.2013 № РН-0044 на суму 14410, 20 грн., від 25.11.2013 № РН-0051 на суму 2880, 00 грн. та від 20.12.2013 № РН-0096 на суму 974, 88 грн., а саме прострочка оплати товару за вищевказаними видатковими накладними почалась з наступного дня після поставки товару відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, тобто з 19.11.2013, 26.11.2013 та 21.12.2013 відповідно.
З урахуванням положень статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, нарахування штрафних санкцій за видатковою накладною від 18.11.2013 № РН-0044 на суму 14410, 20 грн. припиняється 19.05.2014, за видатковою накладною від 25.11.2013 № РН-0051 на суму 2880, 00 грн. - 26.05.2014 та за видатковою накладною від 20.12.2013 № РН-0096 на суму 974, 88 грн. - 21.06.2014.
Позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану за накладними від 18.11.2013 № РН-0044 на суму 14410, 20 грн., від 25.11.2013 № РН-0051 на суму 2880, 00 грн. та від 20.12.2013 № РН-0096 на суму 974, 88 грн., за період з 11.07.2014 по 30.07.2014, тобто поза межами шестимісячного строку, передбаченого чинним законодавством для нарахування штрафних санкцій.
Також, у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, нараховано 3 % річних за період з 22.11.2013 по 30.07.2014 у сумі 2085, 27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11719, 45 грн. за період з 22.11.2014 по 30.07.2014.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування 3 % річних за прострочку оплати, який було поставлено відповідачу на підставі договору, а саме позивачем не враховано, що відповідно до пункту 6 специфікацій до договору від 04.10.2013, від 12.11.2013 та від 18.11.2013 оплата товару здійснюється протягом 60-ти днів від дати поставки.
Таким чином, сума 3 % річних, яка підлягає задоволенню, становить 1775, 14 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11719, 45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2947, 89 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Таким чином, зайво сплачений судовий збір у розмірі 66, 91 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 115, ідентифікаційний код 05393139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Днепр» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 54а, ідентифікаційний код 34513011) основний борг у розмірі 126035, 40 грн., пеню у сумі 7864, 53 грн., 3% річних у розмірі 1775, 14 грн., інфляційні втрати у сумі 11719, 45 грн. та 2947, 89 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Днепр» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 54а, ідентифікаційний код 34513011) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 66,91 грн., перерахованого платіжним дорученням № 311 від 30.07.2014, яке знаходиться у матеріалах справи № 904/5786/14.
Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 01.12.2014
Суддя Я.С. Золотарьова