26.11.14р. Справа № 904/7164/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТИЛІТА", м. Новомосковськ, Дніпропетровська області
про стягнення 150,00 грн.
Суддя Колісник І.І.
Представники:
від позивача: Тернова І.В., довіреність № 10/03-09 від 11.08.2014 року, представник;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Соловйової Наталії Анатоліївни звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТИЛІТА" про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № 1-71406/01 від 31.08.2011 року у сумі 150,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором банківського рахунку № 1-71406/01 від 31.08.2011 року в частині сплати комісійних за розрахунково-касове обслуговування з 26.02.2014 року по 25.03.2014 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з наведених у ньому підстав.
У відзиві на позовну заяву (з урахуванням уточнень від 04.11.2014 року) відповідач просить відмовити у задоволенні позову. При цьому посилається на те, що внаслідок введення у банку з 14.03.2014 року тимчасової адміністрації фактично розрахунково-касове обслуговування рахунку позивачем здійснювалося у період з 26.02.2014 року по 05.03.2014 року. На підтвердження зазначає, що 06.03.2014 року ним було надіслано банку на виконання платіжне доручення № 4157 на проведення операції по перерахуванню коштів у сумі 306 000,00 грн. з рахунку відповідача на користь його контрагента, однак 18.03.2014 року позивач повернув відповідачу його без виконання на підставі положення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року.
На думку відповідача позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами (а.с. 50 - 53, 73 - 75 том 1).
У судові засідання відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 48, 72, 103 том 1).
За таких обставин та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.
Розгляд справи призначався на 20.10.2014 року, 10.11.2014 року, 26.11.2014 року.
Ухвалою господарського суду від 10.11.2014 року за письмовим клопотанням представника позивача строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 03.12.2014 року.
У судовому засіданні 26.11.2014 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд
31.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" (далі - Позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УТИЛІТА" (далі - Відповідач, Клієнт) укладено договір банківського рахунку № 1-71406/01 (далі - Договір, Договір банківського рахунку).
За умовами пункту 1.1. договору банк відповідно до чинного законодавства України відкриває клієнту поточний рахунок(ки) (далі - рахунок) для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому.
Згідно з пунктом 2.4. договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта у межах залишку коштів на рахунку. Розрахункові документи приймаються до виконання банком протягом операційного дня. Тривалість операційного дня банку встановлюється та змінюється банком самостійно з урахуванням режиму роботи платіжних систем, про що інформація розміщується на дошці оголошень в приміщеннях банку.
Операції за розрахунковими документами, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком у день надходження цих документів. Операції за розрахунковими документами, які надійшли після закінчення операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого часу (пункт 2.5. договору).
За підпунктом 3.3.1. пункту 3.3. договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та вимог цього договору.
Обов'язком клієнта за договором є своєчасна та у повному обсязі оплата послуг, наданих йому банком, у строки та розмірі згідно діючих тарифів банку та умов цього договору (п/п.3.4.3 договору).
Цей договір є укладеним на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання сторонами (пункт 6.1. договору).
28.09.2011 року між сторонами укладено додатковий договір до договору (далі - додатковий договір), за умовами якого клієнт доручає, а банк бере на себе зобов'язання забезпечити належним чином розрахункове обслуговування поточного рахунку (-ів) клієнта (далі - рахунок), а також інформаційних послуг/повідомлень за допомогою автоматизованої банківської системи "IFOBS клієнт - банк" (далі - система "IFOBS клієнт - банк").
На виконання умов договору банківського рахунку позивач надав відповідачу послуги з розрахунково-касового обслуговування рахунку, що підтверджується банківськими виписками за період з 26.02.2014 року по 25.03.2014 року (а.с. 38 - 46 том 1).
Вартість комісійного обслуговування поточного рахунку відповідача за вказаний період банком визначена у сумі 150,00 грн., яку відповідач не сплатив, що і є причиною даного спору.
Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під розрахунково-касовим обслуговуванням розуміються послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Відповідно до пункту 4.2. договору клієнт сплачує банку комісії за разові послуги (далі - разову послуги) у момент (в день) проведення банківських операцій (надання послуг) та комісію за безперервні послуги (далі - щомісячні комісії) 26 числа поточного місяця (якщо 26 число припадає на вихідний день, не пізніше наступного робочого дня) з періодом нарахування з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця згідно діючих тарифів банку та умов цього договору.
Додатком № 4 до протоколу № 54-11 від 29.06.2011 року встановлено розмір розрахункового обслуговування рахунку з використанням автоматизованої банківської системи "IFOBS клієнт - банк" у сумі 150,00 грн. - щомісячна комісія, яка нараховується за обслуговування всіх поточних рахунків, незалежно від їх кількості та видів валют відкритих клієнтом на окреме відділення. Сплачується лише при наявності обороту за рахунком (а.с. 19 том 1).
Здійснення банком розрахунково-касового обслуговування банківського рахунку відповідача у період з 26.02.2014 року по 25.03.2014 року, наявність обороту за цим рахунком підтверджується наданою позивачем банківською випискою за вказаний період (а.с. 38 - 46 том 1).
Отже, підстави для сплати відповідачем щомісячної комісії у сумі 150,00 грн. за розрахункове касове обслуговування у вказаний період наявні, строк їх оплати є таким, що настав. Доказів сплати банку вказаної суми відповідач не надав.
Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
За вказаних обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Посилання відповідача на введення у банку у спірний період розрахунково-касового обслуговування тимчасової адміністрації та на відмову банку у виконанні його розпорядження щодо банківського переказу грошових коштів за платіжним дорученням №4157 від 06.03.2014 року не звільняє відповідача від виконання ним договірних зобов'язань в частині сплати щомісячної комісії за банківське обслуговування.
Так, згідно з частиною першою статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Отже, одним із випадків обмеження є випадок, передбачений законом. Обмеження у даному випадку слід відрізняти від цілковитого безпідставного невизнання прав клієнта на розпорядження банківським рахунком, який би свідчив про відсутність надання банківських послуг взагалі.
За рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 14.03.2014 року та на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.03.2014 року № 135 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" до категорії неплатоспроможних" з 14.03.2014 року розпочата процедура виведення ПАТ "БАНК ФОРУМ" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 14.03.2014 року по 13.06.2014 року. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК ФОРУМ" призначено начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Соловйову Наталію Анатоліївну (а.с. 99 том 1).
За змістом частин першої та другої статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Частиною першою статті 36 цього ж Закону передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються усі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
При цьому зазначене обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (пункт 1 частини шостої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
За змістом частини першої статті 2 цього Закону під вкладником розуміється виключно фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифікату.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Отже, системний аналіз зазначених законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що відповідач, як юридична особа, може бути і є кредитором позивача за договором на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку в частині виконання позивачем зобов'язань щодо переказу грошових коштів відповідача за його платіжними дорученнями.
За таких обставин на задоволення вимог відповідача як кредитора банку-позивача у період дії тимчасової адміністрації розповсюджуються обмеження, встановлені пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України за результатом розгляду справи № 910/7157/14.
Однак, законодавчо передбачене обмеження на задоволення вимог кредиторів банку, яким по відношенню до позивача у період тимчасової адміністрації потенційно є відповідач з його можливими платіжними дорученнями на перерахування коштів, не припиняє розрахунково-касового обслуговування в цілому, яке фактично і здійснювалось банком за поточним рахунком відповідача № 26006300203945 протягом усього періоду з 26.02.2014 року по 25.03.2014 року, у тому числі й після введення у банку тимчасової адміністрації. Доказів звернення до банку та його відмови від виконання розпоряджень відповідача саме у період дії тимчасової адміністрації відповідач суду не надав.
Відмова банку від виконання розпорядження відповідача щодо виконання платіжного доручення № 4157 від 06.03.2014 року мала місце до початку дії у банку тимчасової адміністрації. З цього приводу слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 32.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Згідно пунктом 5.1. договору банківського рахунку за несвоєчасне списання коштів з рахунку клієнта з вини банку, а також за несвоєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта банк за заявою клієнта сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 процентавід відповідної суми за кожний день прострочення, але не більше 10 процентів від суми коштів, що списувались та/або зараховувались.
Таким чином, за несвоєчасне списання з вини банку коштів з поточного рахунку позивача як договором, так і законом передбачена відповідальність у вигляді сплати пені. Позивач не позбавлений права вимоги до банку стосовно сплати зазначеної неустойки.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України).
При поданні позовної заяви позивачем не було надано доказів на підтвердження сплати судового збору з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється уповноважена сторона Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Відповідно до частини першої пункту 3.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 5 Закону визначено, зокрема, випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. У вирішенні питання про те, чи здійснюють відповідні органи у спірних правовідносинах свої повноваження, господарському суду слід виходити з норм законів та інших актів законодавства України, якими передбачено такі повноваження. Зокрема, наведене стосується здійснення Національним банком України та його органами функцій кредитора останньої інстанції для банків і організації системи рефінансування (пункт 3 статті 7 Закону України "Про Національний банк України") з наданням відповідних кредитів та здійсненням інших операцій, зазначених у статті 42 згаданого Закону, оскільки у пов'язаних з цим правовідносинах Національний банк України реалізує надані йому законом повноваження.
За змістом пункту 4.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору передбачено, що у разі задоволення позову повністю судовий збір стягується з відповідача в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.
За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" рівень мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня визначено у сумі 1 218,00 гривень.
З урахуванням ціни позову у сумі 150,00 грн. судовий збір повинен складати 1 827,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 827,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТИЛІТА" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, 156-А, ідентифікаційний код 31075851) на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, ідентифікаційний код 21574573) основний борг у сумі 150,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТИЛІТА" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, 156-А, ідентифікаційний код 31075851) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, рахунок 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір у сумі 1 827,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 01.12.2014 року.
Суддя І.І. Колісник