01 грудня 2014 р. справа №903/1169/14
за позовом ОСОБА_1, с. Прилуцьке Ківерцівського району
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, м. Луцьк
про стягнення 7 025 грн. 69 коп.
в межах провадження у справі №903/624/13
за заявою Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Волинь-Продакшн", м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, м. Луцьк
про банкрутство
Суддя Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Пурій Р.П. - ліквідатор
Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД 7 025,69 грн. середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати з 01.04.2014р. по 20.11.2014р.
Ухвалою від 21.11.2014р. за цим позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.
Присутній в засіданні суду позивач пред'явлені позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об'ємі. В обґрунтування позову сторона посилається на ту обставину, що ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД при звільненні працівника не було проведено належних розрахунків по виплаті заробітної плати, що, в свою чергу, виступає підставою для настання відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто у вигляді виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Присутній в засіданні суду ліквідатор ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД пред'явлені позовні вимоги не заперечив, наявність у товариства заборгованості по виплаті заробітної плати гр. ОСОБА_1 визнає, долучаючи при цьому до матеріалів справи зведену відомість заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам станом на 01.12.2014р. та наказ №1-К від 11.03.2014р. "Щодо особового складу" про звільнення працівників ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД у зв'язку з ліквідацією підприємства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та ліквідатора товариства-відповідача, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явлених позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:
Відповідно до ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України визначається, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Згідно із ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.07.2013р., залишеною без змін у відповідності до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2013р., було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (м. Луцьк, вул. Єршова, 3, код ЄДРПОУ 21747631), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД.
Постановою господарського суду Волинської області від 24.12.2013р., залишеною без змін у відповідності до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р. та постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2014р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (м. Луцьк, вул. Єршова, 3, код ЄДРПОУ 21747631) було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від НОМЕР_3 від 31.01.2013р., АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Статтею 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначається, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;
скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;
виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Позивач - гр. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, працюючи у товаристві на посаді водія. 11 березня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі наказу №1-К від 11.03.2014р. "Щодо особового складу" у зв'язку з ліквідацією підприємства. Копію наказу та витягів з трудової книжки гр. ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи (а.с. 16-24).
09 березня 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано судовий наказ у справі №161/3283/14-ц (провадження №2-н/161/275/14) про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД на користь стягувача - ОСОБА_1 суми нарахованої але невиплаченої заробітної плати в розмірі 12 405,94 грн.
Долученою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 66.1 співробітники ОСОБА_1 підтверджується, що заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 12 405,94 грн. охоплює собою період з 01.11.2012р. по 31.12.2013р.
Господарським судом встановлено, що фактично наказ Луцького міськрайонного суду від 09.04.2014р. у справі №161/3283/14-ц товариством "Каскад-Транспорт" ЛТД виконано не було, присуджена до стягнення сума заборгованості по виплаті заробітної плати 12 405,94 грн. станом на день звернення позивача до суду з відповідним позовом та на час розгляду справи судом сплачена не була.
Невиконання ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД покладених на суб'єкта господарювання положеннями чинного законодавства України обов'язків щодо проведення із звільненим працівником розрахунків по сплаті належних при звільненні сум, невиконання боржником судового наказу Луцького міськрайонного суду виступило підставою для звернення гр. ОСОБА_1 до господарського суду із позовом про стягнення 7 025,69 грн. середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати за період з 01.04.2014р. по 20.11.2014р.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно статті 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складає основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що відповідно до загальних положень ст.ст. 1, 2 Закону "Про оплату праці" розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій), а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
З огляду на вищезазначені положення суд вважає, що виплати за час простою та затримки розрахунку при звільненні працівника за своєю правовою природою можуть бути віднесені до структури заробітної плати, передбачених ст. 2 Закону України "Про оплату праці", а тому мають той же правовий статус в процедурі банкрутства, що й вимоги з заробітної плати.
Положеннями пункту 20 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України визначається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Пунктом 21 зазначеної постанови Пленуму встановлено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У відповідності до ст. 27 Закону України "Про оплату праці", п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому згідно з п. 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.
Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку із працівником у строки, визначені законодавством, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримання по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Конституційним Судом України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу засвідчено, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В рішеннях Європейського Суду з прав людини по численних заявах до суду громадян України зазначається, що невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном у сенсі першого речення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (994-535). Європейський Суд з прав людини також звертає увагу на те, що відсутність достатніх коштів у підприємства-боржника не може бути виправданням тривалого невиконання судових рішень. Тобто має місце порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Також судом засвідчується, що відповідно до п. 50 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство" додаткові вимоги працівників боржника щодо виплати заробітної плати мають обліковуватись арбітражними керуючими залежно від її нарахування та задоволення протягом часу провадження справи про банкрутство.
Засвідчуються судом також і ті обставини, що порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.
Вищевикладена позиція знайшла своє відображення у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-76цс14.
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків заявленої до стягнення суми 7 025,69 грн., перевіривши методику її нарахування, суд встановив, що вказану санкцію у вигляді виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачем нараховано з врахуванням положень чинного законодавства України. Наведені позивачем розрахунки, а відтак і відповідні вимоги, судом визнаються арифметично вірними, обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з розглядом справи в суді, слід віднести згідно із ст. 49 ГПК України на ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 116, 117, 233, 2371 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 41, 12, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (м. Луцьк, вул. Єршова, 3, код ЄДРПОУ 21747631) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий 19.09.1997р. Луцьким МВ УМВС України у Волинській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 7 025,69 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 01 квітня 2014 року по 20 листопада 2014 року.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (м. Луцьк, вул. Єршова, 3, код ЄДРПОУ 21747631) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009628, банк отримувача: ГУДКCУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача: 31219206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу: судовий збір за розгляд господарським судом Волинської області справи, господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ суду 03499885) 1 827 грн. судового збору.
Суддя В. А. Войціховський
Повне рішення
складено
01.12.2014р.