27 листопада 2014 року Справа № 915/1699/14
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю представника позивача - Дяченка В.С. дов. № 09-01/22 від 21.03.2014р.
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи,
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", 54020, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18
До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про: стягнення з відповідача 9692,17 грн.
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 9692,17 грн. з яких: 4474,57 грн. - основної заборгованості, 629,38 грн. - інфляційних втрат, 113,65 грн. - 3% річних, 474,57 грн. - пені.
Відповідач судове засідання 27.11.2014 року не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив по суті позовної заяви до суду не надав. Враховуючи, що ухвали господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014 року та від 10.11.2014 року направлені на адресу відповідача: АДРЕСА_1, яка зазначена в позовній заяві, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:
01 жовтня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір № 2639 про постачання теплової енергії в гарячій воді (Далі - Договір), за умовами вказаного Договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія постачається відповідачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.
У відповідності до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації вартість зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3 Договору).
Позивач, на виконання зобов'язань за Договором поставив відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в період з жовтня 2013 року по березень 2014 року на загальну суму 4974,57 грн., що підтверджується нарядом на підключення від 04.10.2013 року (а.с. 34) та реєстрами щодо направлення рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії. (а.с. 45 - 51). Акти прийому - передачі теплової енергії за спірний період, які були направлені на адресу відповідача, споживач з підписом не повернув та не оскаржив. .
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач вимоги Договору в повному обсязі не виконав, оплату за поставлену теплову енергію в строк встановлений у Договорі здійснив частково перерахувавши 500,00 грн.
Таким чином розмір заборгованості відповідача за поставлену теплову енергію по Договору становить 4 474,57 грн. (4 974,57 грн. - 500,00 грн.).
З метою отримання грошових коштів за поставлену теплову енергію, позивач направив на адресу відповідача претензію № 190-Ю від 25.03.2014 з вимогою погасити заборгованість. Відповіді на претензію відповідач не надав заборгованість за поставлену теплову енергію не погасив..
Позивач зазначає, що відповідач вимоги Договору не виконав, повну оплату за поставлену теплову енергію у строк встановлений Договором не здійснив, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 474,57 грн. за поставлену теплову енергію в період з жовтня 2013 року по березень 2014 року є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 7.4.2 Договору сторони передбачили, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0% належної до сплати суми за кожний день прострочення, на підставі положення Закону України від 20.05.1999 року № 686-XIV.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору, а саме не сплачував рахунки по оплаті за отриману теплову енергію. Позивачем згідно наданого до суду розрахунку, за період з 12.10.2013 року по 11.09.2014 року згідно п. 7.4.2 Договору та у відповідності до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», та з дотриманням ч.6 ст. 232 ГК України, була нарахована пеня в розмірі 9022,30 грн., разом з тим позивач з урахуванням розміру основної заборгованості просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4474,57 грн.
Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.
Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Керуючись вказаними нормами права, господарський суд, здійснив оцінку співвідношення сум основного боргу та штрафних санкцій на предмет їх розумності, співрозмірності, адекватності та враховуючи інтереси обох сторін, вважає за не обхідне реалізувати право суду на зменшення розміру пені, передбачене вищенаведеними нормами права, та зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача у позовній заяві суми пені (4 474,57 грн.) на 50% - до 2237,30 грн.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Позивач згідно наданого розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 12.10.2013 року по 13.10.2014 року в сумі 113,65 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2013 року по вересень 2014 року в розмірі 629,38 грн., розмір яких є обґрунтованим відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі провів оплату за поставлену теплову енергію, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82, 82-1, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, р/р 26034001411 в МОУ ПАТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 326461, код ЄДРПОУ 30083966) 4 474,57 грн. основного боргу, 113,65 грн. - 3% річних, 2237,30 грн. - пені, 629,38 грн. - інфляційних та 1827,00 грн. судового збору.
Повний текст рішення складено 01.12.2014 року.
Суддя Н.О. Семенчук