25.11.14р. Справа № 904/8299/14
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Волошинові Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОЛІУМ ОІЛ ГРУП", м. Дніпропетровськ
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-3", с. Январське, Дніпропетровська область
про стягнення суми основного боргу за договором поставки в розмірі 287622грн.40коп., суми інфляційного збільшення в розмірі 22260грн.96коп., 3% річних в розмірі 4175грн.49коп. та штрафу в розмірі 28698грн.32коп.
Представники:
Від позивача: Яковлєва А.В. дов. №20/05-14 від 20.05.2014р.
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Петроліум Оіл Груп» м. Дніпропетровськ звернулось до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Союз - 3» Покровський район, с. Январське з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 287622грн.40коп., інфляційну складову 22260грн.96коп., 3% річних 4175грн.49коп., штраф в розмірі 28698грн.32коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №НПОГ-00020 від 01.04.2014р. (з урахуванням протоколу розбіжностей від 15.04.2014р. до договору) щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару; видаткові накладні №НПОГ-160410 від 16.04.2014р., №НПОГ-08057 від 08.05.2014р., №НПОГ-080515 від 08.05.2014р., №НПОГ-13051 від 13.05.2014р., №НПОГ-14058 від 14.05.2014р., №НПОГ-280517 від 28.05.2014р., №НПОГ-21062 від 21.06.2014р., №НПОГ-230611 від 23.06.2014р., №ПОГ-16073 від 16.07.2014р., №НПОГ-24071 від 24.07.2014р., №НПОГ-120914 від 12.09.2014р.; податкові накладні; довіреність №54 від 16.04.2014р.; акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.09.2014р.; банківські виписки від 06.06.2014р., від 20.06.2014р., від 16.07.2014р., від 24.07.2014р., від 06.08.2014р., від 11.09.2014р.
Позивач зазначає, що згідно умов договору поставки №НПОГ-00020 від 01.04.2014р. ним було поставлено відповідачу дизельне паливо Євро та бензин А-92 Євро на загальну суму 633294грн. Відповідачем було сплачено лише частину вказаної суми в розмірі 345671грн.60коп. Таким чином, залишилась несплаченою сума боргу в розмірі 287622грн.40коп.
На підставі пункту 4.2 договору №НПОГ-00020 від 01.04.2014р. (з урахуванням протоколу розбіжностей від 15.04.2014р. до договору) позивач нарахував суму штрафу в розмірі 28698грн.32коп.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення суми інфляційної складової в розмірі 22260грн.96коп. та 3% річних в розмірі 4175грн.49коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2014р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання. У зв'язку з нез'явленням представника відповідача в судове засідання та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи відкладався.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом..
Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: Дніпропетровська область, Покровський район, с. Январське, вул.. Центральна, буд. 40а.
На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 27.10.2014р., від 11.11.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду та належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На день розгляду справи у судовому засіданні 24.11.2014р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 24.11.2014р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролеум Оіл Груп» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз - 3» (далі покупець) був підписаний договір поставки нафтопродуктів №НПОГ-00020 від 01.04.2014р. (далі - договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець - прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (далі - товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.
В пункті 1.2 договору зазначено, що номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється за згодою сторін на підставі заявки покупця та зазначаються розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією та складають невід'ємну частину цього договору.
Згідно пункту 2.1 договору товар поставляється погодженими партіями у відповідності з письмовими заявками покупця на постачання тієї чи іншої партії товару. Постачання товару підтверджується накладними документами (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи (видаткові накладні №НПОГ-160410 від 16.04.2014р. на суму 77682грн., №НПОГ-08057 від 08.05.2014р. на суму 69750грн., №НПОГ-080515 від 08.05.2014р. на суму 67176грн., №НПОГ-13051 від 13.05.2014р. на суму 44225грн., №НПОГ-14058 від 14.05.2014р. на суму 70680грн., №НПОГ-280517 від 28.05.2014р. на суму 51800грн., №НПОГ-21062 від 21.06.2014р. на суму 59291грн., №НПОГ-230611 від 23.06.2014р. на суму 4410грн., №ПОГ-16073 від 16.07.2014р. на суму 64155грн., №НПОГ-24071 від 24.07.2014р. на суму 63791грн., №НПОГ-120914 від 12.09.2014р. на суму 60334грн.; податкові накладні; довіреність №54 від 16.04.2014р.), позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 633294грн.
В розділі 3 договору сторони визначили порядок розрахунків за отриманий товар. Так, за приписами пункту 3.2 договору покупець зобов'язаний оплатити повну вартість товару, відображену в рахунках фактурах протягом 3 робочих днів з дати здійснення поставки товару.
Право власності на товар переходить до покупця з дати поставку товару, що вказана у видаткових накладних та/або актах приймання-передачі.
Таким чином, відповідач мав сплатити вартість отриманого товару в наступні строки: видаткова накладна №НПОГ-160410 від 16.04.2014р. - до 23.04.2014р., видаткова накладна №НПОГ-08057 від 08.05.2014р. - до 15.05.2014р., видаткова накладна №НПОГ-080515 від 08.05.2014р. - до 15.05.2014р., видаткова накладна №НПОГ-13051 від 13.05.2014р. - до 17.05.2014р., видаткова накладна №НПОГ-14058 від 14.05.2014р. - до 20.05.2014р., видаткова накладна №НПОГ-280517 від 28.05.2014р. - до 03.06.2014р., видаткова накладна №НПОГ-21062 від 21.06.2014р. - до 21.06.2014р., видаткова накладна №НПОГ-230611 від 23.06.2014р. - до 27.06.2014р., видаткова накладна №ПОГ-16073 від 16.07.2014р. - до 22.07.2014р., видаткова накладна №НПОГ-24071 від 24.07.2014р. - до 30.07.2014р., видаткова накладна №НПОГ-120914 від 12.09.2014р. - до 18.09.2014р.
В свою чергу, відповідач перерахував позивачу з метою погашення заборгованості суму в розмірі 345671грн.60коп. (платіжні дорученням №48032 від 06.06.2014р. на суму 19000грн., №48454 від 20.06.2014р. на суму 68985грн.50коп., №49099 від 16.07.2014р. на суму 64155грн., №49453 від 24.07.2014р. на суму 64211грн., №50007 від 06.08.2014р. на суму 68985грн.50коп., №3000614 від 11.09.2014р. на суму 60334грн.)
Згідно розрахунку основної суми боргу, доданого до позову, несплаченою в розмірі 287622грн.40коп. залишилась вартість поставленого товару згідно видаткових накладних №НПОГ-280517 від 28.05.2014р., №НПОГ-21062 від 21.06.2014р., №НПОГ-230611 від 23.06.2014р., №ПОГ-16073 від 16.07.2014р., №НПОГ-24071 від 24.07.2014р., №НПОГ-120914 від 12.09.2014р.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 287622грн.40коп.
В пункті 4.2 договору (узгоджена редакція, згідно протоколу розбіжностей від 15.04.2014р. до договору) сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити штраф у розмірі:
- 1% від суми несплаченого товару при простроченні оплати від одного до десяти календарних днів;
- 3% від суми несплаченого товару при простроченні оплати від одинадцяти до шістдесяти календарних днів;
- 5% від суми несплаченого товару при простроченні від шістдесяти одного календарного дня.
Враховуючи несвоєчасну та неповну оплату вартості поставленого товару, позивач нарахував штраф в розмірі 28698грн.32коп. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку судом не встановлено порушень. З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 28698грн.32коп.
На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційну складову 22260грн.96коп. та 3% річних 4175грн.49коп.
За загальним правилом, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р.
У вказаному листі зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок інфляційної складової, розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню дорівнює 16873грн.13коп. В задоволенні про стягнення інфляційної складової в розмірі 5387грн.83коп. слід відмовити.
Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку суми 3% річних судом не встановлено порушень. З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4175грн.49коп.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Петроліум Оіл Груп» м. Дніпропетровськ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Союз - 3» Покровський район, с. Январське про стягнення суми боргу в розмірі 287622грн.40коп., інфляційної складової 22260грн.96коп., 3% річних 4175грн.49коп., штрафу в розмірі 28698грн.32коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Союз - 3» Покровський район, с. Январське (Ідентифікаційний код: 30268889, місцезнаходження: 53623, Покровський район, с. Январське, вул. Центральна, буд. 40а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петроліум Оіл Груп» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 39115922, місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, буд. 21, офіс 603) суму боргу в розмірі 287622грн.40коп., штраф в розмірі 28698грн.32коп., інфляційну складову в розмірі 16873грн.13коп., 3% річних в розмірі 4175грн.49коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6747грн.39коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
В судовому засіданні від 25.11.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст підписаний 01.12.2014р.
Суддя Р.Г. Новікова