26 листопада 2014 р. Справа № 903/1075/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арзу", м. Луцьк
до відповідача департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Маяківська сільська рада Луцького району Волинської області, с. Маяки, Луцький район, Волинська область.
про стягнення 377170,71 грн.
Суддя Вороняк А. С.
при секретарі судового засідання Чорному С.О.
за участю:
адвоката позивача: Нечая Ю.М., договір доручення про надання правової допомоги №б/н від 20.10.2014р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №247 від 26.06.2003р..
представників відповідача: Оришко В.О., довіреність №2340/17/2-14 від 07.11.2014р., Кравчук А.І., довіреність №2341/17/2-14 від 07.11.2014р..
від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: н/з
Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК Ураїни) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Арзу" звернулося з позовом до департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Маяківська сільська рада Луцького району Волинської області про стягнення 377170,71 грн., з них 298491,60 грн. - основна заборгованість, 22914,34 грн. - пеня, 7409,13 грн. - 3% річних, 48355,64 грн. - інфляційні втрати та 9543,41 грн. судових витрат по справі, з них 7543,41 грн. - судовий збір, 2000 грн. - послуги адвоката.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №11/13/08 від 28.10.2013р. на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Маяківської сільської ради Луцького району (капітальний ремонт внутрішньогосподарської меліоративної мережі), додаткову угоду №1 від 25.12.2013р. до вказаного вище договору, акт №1 про приймання виконаних будівельних робіт від 18.11.2013р.(за жовтень - листопад 2013р.), довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 18.11.2013р.(за жовтень - листопад 2013р.), акт №2 про приймання виконаних будівельних робіт від 25.12.2013р.(за листопад - грудень 2013р.), довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 25.12.2013р.(за листопад - грудень 2013р.).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 31.10.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 12.11.2014р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті. Також ухвалою господарського суду Волинської області від 31.10.2014р. залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Маяківську сільську раду Луцького району Волинської області.
Ухвалою господарського суду від 12.11.2014р. розгляд справи відкладено на 26.11.2014р. у зв'язку із не поданням позивачем всіх витребуваних документів.
В судовому засіданні 26.11.2014р. адвокат позивача позов підтримав, вимоги просив задовольнити.
У судовому засіданні 26.11.2014р. представники відповідача позовні вимоги визнали, проте в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, просили суд їх зменшити, пояснював не сплату боргу, скрутним матеріальним становищем департаменту через недофінансування із державного бюджету.
Маяківська сільська рада Луцького району Волинської області в судове засідання 26.11.2014р. не з'явилася, компетентного представника не направила, проте була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4563000134022 від 21.11.2014р..
З урахуванням вимог ст.69 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши уповноважених представників сторін, суд, -
встановив:
28.10.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Арзу" (далі - Виконавець), департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (далі - Замовник - Розпорядник коштів) та Маяківською сільською радою Луцького району (далі - Замовник - Власник меліоративної системи) було укладено договір №11/13/08 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Маяківської сільської ради Луцького району (капітальний ремонт внутрішньогосподарської меліоративної мережі)(далі - Договір)(а.с.12-14).
Згідно умов Договору Замовники доручають, а Виконавець забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Маяківської сільської ради Луцького району (капітальний ремонт внутрішньогосподарської меліоративної мережі) Власника меліоративної системи (Маяківська рада).
Згідно п.1 Договору склад та обсяги робіт, що доручаються виконавцю, визначені в проектно-кошторисній документації, що додається до цього Договору.
Згідно п.5 Договору вартість виконаних робіт з капітального ремонту складає 237412,80 грн. згідно протоколу погодження договірної ціни, підписаного та скріпленого печатками сторін, що є невід'ємною частиною Договору.
Даний протокол погодження договірної ціни підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками(а.с.14 на звороті).
Згідно умов Договору фінансування робіт здійснюється відповідно до ст.2, 91 Бюджетного кодексу України, ст.2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.07.2013р. №472 «Про перерозподіл видатків та передачу бюджетних призначень, передбачених у 2013р. Міністерству фінансів».
Замовник - Розпорядник коштів здійснює фінансування даних заходів за рахунок коштів державного бюджету.
При цьому Замовник - Розпорядник коштів зобов'язується забезпечити належне фінансування в межах передбачених коштів.
Згідно п.26 Договору розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із врахуванням положень Загальних умов на підставі типових форм №КБ-2, №КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт за місяць.
Згідно п.27 Договору Виконавець визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовникам за 3 дні до завершення звітного періоду. Замовники зобов'язані підписати подані Виконавцем документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови їх підписання протягом 3 днів з дня одержання.
Згідно п.28 Договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначаються в порядку визначеному Державними будівельними нормами із врахуванням обсягів виконаних робіт та фактичних витрат.
Згідно п.29 Договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається по усіх складових вартості робіт.
Згідно п.30 Договору приймання-передача закінчених робіт буде здійснюватися відповідно до чинного законодавства. Приймання-передача виконаних робіт здійснюється протягом 7 днів з дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно п.42 Договору строки виконання робіт:
- початок - 28.10.2013р.;
- закінчення - 31.12.2013р..
25.12.2013р. між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до вказаного Договору. Цією угодою сторонами було збільшено договірну ціну на суму 61078,80 грн. Дана угода підписана представниками сторін та скріплене їх печатками(а.с.15).
ТзОВ "Арзу" керуючись умовами Договору, своєчасно виконало передбачені останнім роботи, що підтверджується актом №1 про приймання виконаних будівельних робіт від 18.11.2013р.(за жовтень - листопад 2013р.), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 18.11.2013р.(за жовтень - листопад 2013р.), актом №2 про приймання виконаних будівельних робіт від 25.12.2013р.(за листопад - грудень 2013р.), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 25.12.2013р.(за листопад - грудень 2013р.), які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками(а.с.16-23).
Загальна вартість виконаних підрядником робіт за Договором склала 298491,60 грн..
В порушення умов Договору відповідач проплати за виконані роботи не зробив, у зв'язку з чим у нього виник борг в розмірі 298491,60 грн.. Контррозрахунку даної заборгованості відповідач суду не надав.
Даний Договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно ст.317 Господарського кодексу України (далі - ГК України) загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) про договір підряду, якщо інше не передбачено дим Кодексом.
Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст.846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно ст.854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду» відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Оскільки згідно ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.525, 526 названого Кодексу і ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно п.96 постанови Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005р. «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві»(далі - Постанова), підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно абз.1 п.98 Постанови, договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.
Згідно п.99 Постанови, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, закінчення строків виконання робіт, підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт по даному Договору, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості 298491,60 грн..
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7409,13 грн. - 3% річних та 48355,64 грн. - інфляційних втрат нарахованих за період прострочення з 01.01.2014р. по 29.10.2014р. на суму заборгованості 298491,60 грн., суд зазначає наступне.
Згідно 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Суд перевіривши методику та правильність нарахування 7409,13 грн. - 3% річних та 48355,64 грн. - інфляційних втрат нарахованих за період прострочення з 01.01.2014р. по 29.10.2014р. на суму заборгованості 298491,60 грн., погоджується з ними та вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 22914,34 грн. пені нарахованих за період прострочення з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. на суму заборгованості 298491,60 грн., слід зазначити наступне.
Згідно п.32 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції з суми невиконаних або неналежне виконаних договірних зобов'язань.
Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення 22914,34 грн. пені нарахованих за період прострочення з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. на суму заборгованості 298491,60 грн. підставна.
Згідно ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Згідно ч.1 ст.35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Судом прийнято визнання позову представниками відповідача, згідно ст.ст.22, 35, 78 ГПК України, як таке, що не суперечить законодавству та судом не встановлено порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
При цьому судом було застосовано розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".
Щодо заявленого в судовому засіданні 26.11.2014р. представниками відповідача усного клопотання з приводу зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Згідно п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки(пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Суд зважаючи на вищевикладене, враховуючи винятковість випадку, оскільки відповідачем є державна установа(департамент), майновий стан сторін, недофінансування департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації із державного бюджету України в 2013р., загальні засади цивільного судочинства, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язань(звернення з відповідними листами до Прем'єр міністра України та Міністра фінансів України(а.с.52,53)), вважає, що розмір пені необхідно зменшити на 90%, тобто на 20622,91 грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 2291,43 грн. (10%) від заявленої до стягнення пені.
При вирішенні питання щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з того, що відповідачем не обґрунтовано, а ст.83 ГПК України взагалі не передбачено права суду зменшувати розмір 3% річних та інфляційних втрат при прийняті рішення.
В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, визнання позову представниками відповідача, зменшення розміну пені, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 377170,71 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 356547,80 грн., з них 298491,60 грн. - основна заборгованість, 2291,43 грн. - пеня, 7409,13 грн. - 3% річних, 48355,64 грн. - інфляційні втрати, а в частині стягнення 20622,91 грн. пені слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача витрат позивача на юридичну допомогу в розмірі 2000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Із дослідженого в судовому засіданні договору доручення про надання правової допомоги №б/н від 20.10.2014р. слідує, що адвокат зобов'язується надати позивачу правову допомогу в господарській справі за позовом ТОВ "Арзу" до департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Маяківська сільська рада Луцького району Волинської області про стягнення заборгованості в господарському суді Волинської області та у випадку необхідності у Рівненському апеляційному господарському суді (п.1.1 даного договору) та згідно п.5.1 даного договору за правову допомогу передбачену в п.1.1 ТОВ "Арзу" сплачує адвокату винагороду(гонорар) в розмірі 2000 грн..
Адвокат позивача долучив до матеріалів справи видатковий касовий ордер від 11.11.2014р., що підтверджує витрати позивача в сумі 2000 грн..
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений до відшкодування у даній справі, на думку суду, є неспіврозмірним і понесення витрат у такому розмірі позивачем не можна вважати розумним та необхідним.
Зважаючи на те, що категорія даної справи не є складною, обсяг зібраних у справі доказів, які потребували попереднього вивчення, кількість складених позивачем процесуальних документів, передчасну необхідність у апеляційному перегляді справи(п.1.1 Договору про надання правової допомоги №б/н від 20.10.2014р.), суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката позивачу за рахунок відповідача мають бути відшкодовані у розмірі 500 грн..
Згідно п.4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України на нього слід покласти судові витрати по справі 8043,41 грн. судових витрат по справі, з них 7543,41 грн. - судовий збір, 500 грн. - послуги адвоката.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (43005, Волинська область, м. Луцьк, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 00730282) на товариства з обмеженою відповідальністю "Арзу" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Шопена, 22а, офіс 63, код ЄДРПОУ 33845273) 356547,80 (триста п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сорок сім гривень вісімдесят копійок) грн., з них 298491,60 грн. - основна заборгованість, 2291,43 грн. - пеня, 7409,13 грн. - 3% річних, 48355,64 грн. - інфляційні втрати та 7543,41 (одну тисячу сімсот чотирнадцять гривень дев'яносто дев'ять копійок) грн. витрат позивача по оплаті судового збору і 500 (п'ятсот гривень) грн. витрат позивача на оплату послуг адвоката.
3. У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю "Арзу" до департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Маяківська сільська рада Луцького району Волинської області в частині стягнення 20622,91 грн. пені - відмовити.
Повний текст рішення складено
01.12.2014
Суддя А. С. Вороняк