Справа № 761/34653/14-ц
Провадження №6/761/2122/2014
іменем України
21 листопада 2014 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.,
при секретарі Клим Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщук В.В., про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України з вилученням паспортного документа ОСОБА_2, -
Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщук В.В. (надалі - державний виконавець) звернувся до суду з поданням, згідно якого, посилаючись на положення ст. 3771 ЦПК України, просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 з тимчасовим вилучення паспорта для виїзду за кордон до виконання зобов'язань, покладених на нього судом, зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України вжити невідкладних заходів для недопущення виїзду з України ОСОБА_2, а в разі вилучення в нього паспортного документу для виїзду за кордон - надіслати його у відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України за місцем видачі.
Тобто, як вбачається зі змісту подання, державний виконавець звернувся до суду в порядку ст. 3771 ЦПК України з питанням про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
В обґрунтування подання зазначено, що на примусовому виконанні в Відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (надалі - ВПВ ДВС України) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2839/12, виданого 25 квітня 2013 року Солом'янським районним судом м.Київа, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» борг в сумі 12 322 350,30 грн..
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику встановлено строк на самостійне виконання, копію постанови направлено сторонам.
Разом з тим, на думку державного виконавця поведінка боржника у відносинах із стягувачем та відділом свідчить про його небажання виконувати судове рішення. На сьогоднішній день сума заборгованості не погашена навіть частково і боржник не вчиняє жодних дій для її погашення, що трактується не інакше, як ухилення від погашення існуючої заборгованості та виконання рішення суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. ст. 3771 Цивільного процесуального кодексу України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Враховуючи вказані положення закону, сторони виконавчого провадження у судове засідання не викликались.
Державний виконавець у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати вказане подання без його участі.
Враховуючи те, що подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України суд має розглянути негайно, суд вважає, що неявка державного виконавця у судове засідання не є перешкодою для розгляду подання.
Дослідивши подання та додані до нього матеріали, суд прийшов до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 3771 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 ч. 1 цієї статті, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Разом з тим, згідно вимог ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
У судовому засіданні встановлено, що на примусовому виконанні в ВПВ ДВС України перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2839/12, виданого 25 квітня 2013 року Солом'янським районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» борг в сумі 12 322 350,30 грн..
Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець зазначає, що поведінка боржника у відносинах із стягувачем та відділом свідчить про його ухилення від виконання судового рішення, проте, яку саме поведінку має на увазі державний виконавець у поданні не обґрунтовано.
Також державним виконавцем не було надано жодного іншого доказу, що підтверджував би застосування інших заходів спрямованих на забезпечення виконання боржником свого обов'язку встановленого виконавчим листом № 2-2839/12, виданого 25 квітня 2013 року Солом'янським районним судом м.Києва.
Таким чином, жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував вказані у поданні обставини та надавав підстави вважати, що боржник має намір ухилятись від виконання судового рішення, у тому числі, і шляхом залишення території України, державний виконавець до суду не надав.
Фактично, при підготовці подання державний виконавець обмежився лише посиланням на наявність у ВПВ ДВС України виконавчого провадження, цитуванні положень низки Законів та зазначенні його суб'єктивної думки про ухилення боржника виконувати судове рішення, без належного обґрунтування такого висновку, так само як і без наведення жодних обставин щодо проведення ним усіх можливих заходів для виконання рішення суду, передбачених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».
Зважаючи на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, з урахуванням того, що державним виконавцем не надано доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язань, вважаю, що у даному випадку та за викладених обставин встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржнику ОСОБА_2 є прямим та грубим порушенням його конституційних прав та свобод.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що подання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а тому у його задоволенні слід відмовити, що не позбавляє можливості звернення до суду з аналогічним питання у майбутньому у встановленому законом порядку.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, чинним Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ст. 11, не передбачено повноважень (права) державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження звертатись до суду з поданням про зобов'язання адміністрації Державної прикордонної служби України вжити заходів для недопущення виїзду боржника з України.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 19, 33 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та керуючись ст.ст. 57-59, 209, 210, 212, 3771 ЦПК України, суд -
у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука В.В., про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України з вилученням паспортного документа ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: