Справа № 761/33513/14-ц
Провадження №4-с/761/274/2014
іменем України
17 листопада 2014 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Пономаренко Н.В., вирішуючи питання про відкриття провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві про визнання незаконним рішення Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві Департаменту державної виконавчої служби України, -
скаржник звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою.
Зі змісту і матеріалів вказаної заяви вбачається, що скаржник просить визнати незаконним рішення відповідача, а саме Акт від 15.09.2014 року Департаменту державної виконавчої служби Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесене судовим виконавцем без посилання на правовстановлюючий документ на технічне обладнання, а саме технічну документацію технічного обладнання яке вимагається відновити.
Згідно вимог ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Відповідно до пункту 16 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року, вбачається, що відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Однак, із викладених обставин скарги вбачається, що акт який скаржниця просить визнати незаконним, Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Департаменту державної виконавчої служби винесено за її присутності 15.09.2014 року тому строк на його оскарження станом на день подачі вказаної скарги минув.
Доказів та клопотань скаржника про поновлення пропущеного строку для оскарження акту державного виконавця не надходило.
З урахуванням вказаного, в даному випадку відсутні правові підстави для відкриття провадження по вказаній скарзі та керуючись вимогами ч.1 ст. 385 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність у відмові відкриття провадження, оскільки пропущено строк для оскарження вищевказаного акту державного виконавця.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 121, 209, 210, 385 ЦПК України, -
відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за її скаргою на дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві про визнання незаконним рішення Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві Департаменту державної виконавчої служби України.
Позовну заяву разом із доданими документами повернути скаржнику.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: