03 листопада 2014 рокусправа № 404/4139/14-а (2-а/404/370/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді визнання протиправними дій, -
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку із збільшенням з 01.12.2013 року грошового утримання працюючого судді за заявою позивача - судді у відставці.
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 129, частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI) без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно до довідки апеляційного суду Кіровоградської області № 163 від 18.12.2013 року починаючи з 01.12.2013 року.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонд України в м. Кіровограді Кіровоградської області, щодо нездійснення перерахунку довічного грошового утримання у зв'язку із збільшенням з 01.12.2013 року грошового утримання працюючого судді за заявою судді у відставці ОСОБА_1. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в зв'язку із збільшенням заробітної плати працюючого судді із 01.12.2013р. відповідно до статті 129, частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI) без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно до довідки апеляційного суду Кіровоградської області № 163 від 18.12.2013 року.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідач вважає, що вимоги позивача та рішення суду не відповідають нормам матеріального права, оскільки відповідно до ч.4 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється лише у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України. При цьому, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Як вказує відповідач, факту зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України позивач не довів, довідку про розмір грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України не надав.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та не спростовується сторонами, Позивач працював на посаді судді, вийшов у відставку та перебуває на обліку Пенсійного фонду України в м. Кіровограді і отримує щомісячне грошове утримання.
Із вересня 2013 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді, отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % середньої заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 20439 грн. 54 коп. щомісячно по теперішній час.
Згідно довідки апеляційного суду Кіровоградської області вих. №1028/13 від 14.11.2013 року, ОСОБА_1 22.02.1993 року був обраний народним суддею Кіровського районного народного суду м. Кіровограда (рішення Кіровоградської обласної Ради народних депутатів №191-к від 19.02.1993 року), 08.10.1996 року звільнений з посади судді Кіровського районного суду м. Кіровограда (Указ Президента України №982/96 від 27.06.1996 року). 09.10.1996 року обраний суддею Кіровоградського обласного суду.
Відповідно до ст.ст. 5,6,7 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про судоустрій України» Кіровоградський обласний суд з 05.07.2001 року набув статусу апеляційного суду Кіровоградської області.
08.10.2013 року ОСОБА_1, звільнений з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області у зв'язку з поданням заяви про відставку .
Згідно довідки апеляційного суду Кіровоградської області № 163 від 18 грудня 2013 року заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відпустці, станом на 01.12.2013 року становила 24 116 грн. 40 коп., у тому числі: оклад - 13398,00 грн., надбавки: 10718,40 грн. - доплата за вислугу років станом на 08.10.2013 року стає роботи, що враховується при обчисленні доплати за вислугу років у розмірі 80 %, становить 36 років 01 місяць 11 днів (а.с.9).
10.01.2014 р. позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного грошового утримання, оскільки такий перерахунок Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено.
Здійснивши аналіз діючого законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з п. п, 1, 2 ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, а саме: заробітної плати, пенсії, щомісячного довічного грошового утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Умови призначення і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент призначення його позивачу встановлювались ст.43 закону України «Про статус суддів».
Пункт 4 ст. 43 закону України «Про статус суддів», зокрема, передбачав:
«Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання...».
Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, яка, зокрема, передбачає, що «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом 'якшують або скасовують відповідальність особи, слід дійти висновку, що норми ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України 25.01.2008р. № 3-1, на які посилається відповідач, не можуть регулювати порядок перебування у відставці та обмежувати права особи, яка отримала право на відставку та названі права під час дії 4 ст. 43 закону України «Про статус суддів»,.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Таким чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 , слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на день виходу позивача у відставку (тобто станом на 02.11.2006 р.) не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.
Оскільки на день виходу позивача у відставку умови і порядок призначення, виплати та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були визначені статтею 43 Закону України «Про статус суддів», вимоги позивача стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із 90% нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, є законними та обґрунтованими.
Крім того, слід зазначити наступне.
Пунктом 1 статті 2 розділу І Закону від 8 липня 2011 року № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), зокрема, передбачено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, згідно до абзацу першого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм Закону № 3668 та правових позицій Конституційного Суду України,є підстави стверджувати, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не може бути поширене на позивача як пенсіонера (суддю у відставці), оскільки:
1) виплата щомісячного довічного грошового утримання призначалася позивачу відповідно до Закону «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, а не відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, на який міститься посилання у пункті 1 статті 2 розділу І Закону № 3668.
2) щомісячне довічне грошове утримання призначено позивачу до набрання чинності Законом № 3668.
Слід також зазначити, що на момент розгляду даної справи Конституційним Судом України прийнято рішення від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, яким визнано неконституційною, серед іншого, частину третю ст.138 закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 у редакції Закону № 3668, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень. Отже рішення суду першої інстанції , яким визнано необхідність здійснення розрахунку довічного грошового утримання позивача відповідно до ч.3ст.138 закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону № 2453 до змін, внесених Законом № 3668, та яка є тотожною нормам ст.43 Закону № 2863, узгоджуються з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішеннях від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 та від 03.06.2013 року № 3-рп/2013.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є вірним по суті, що згідно норм ч. 2 ст. 200КАС виключає підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги. На підставі викладеного вище апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення. Постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2014 року- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук