14 жовтня 2014 рокусправа № 804/688/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2013року за № 0005102201, -
В січні 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) та просило з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005102201 Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за формою «Р» від 06.12.2013 року про застосування до товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 150103,00 грн., та штрафних санкцій на суму 37526,00 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005102201 Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за формою «Р» від 06.12.2013 року про застосування до товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 150103,00 грн., та штрафних санкцій на суму 37526,00 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" в повному обсязі.
Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" зареєстроване 10.03.1994 року виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради. (а.с.85).
У період з 07.10.2013 року по 15.11.2013 року посадовими особами Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 22.11.2013 року №1369/89/04-03-22-01-08, в якому зафіксовані порушення п.139.1.6, п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 100015 грн., у тому числі: IV квартал 2011 року - 100015 грн.;
- порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 150103 грн., в тому числі: серпень 2012 року - 150103 грн.;
- абз.»г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 255 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005102201 від 06.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 150103,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 37526,00 грн. (а.с.37).
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що правочини, укладені позивачем з контрагентом, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків.
За правилами статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" мало відносини з ТОВ «Східна торгівельна компанія», ПП «Стік», ТОВ ВТФ «Лакпром», ТОВ «Дніпропаксервіс».
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надані первинні бухгалтерські документи: договори, податкові та видаткові накладні, банківські виписки та платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямими контрагентом, що підтверджується належними первинними документами, що відображають реальність здійснення господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку позивача.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Виписані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.
Правовідносини між позивачем та контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.
Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2013 р. № 0005102201, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук