Номер провадження 2/754/3078/14
Справа №754/4416/14-ц
Іменем України
13.11.2014 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Зотько Т.А.
при секретарях - Самойловій М.М., Малинці А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-третя особа: Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" про розподіл майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, посилаючись на те, що він з відповідачкою з 31.01.2003 року перебуває у зареєстрованому шлюбі, однак, у зв'язку з внутрішніми сімейними непорозуміннями між ними виник спір стосовно права власності на квартиру АДРЕСА_1 яку було оформлено на ім'я відповідачки. Так як вищевказане майно було придбане за спільні з ОСОБА_2 грошові кошти, відповідач змушений звертатись до суду з вказаним позовом, для того, щоб визначити свою частку в даному нерухомому майні, оскільки воно є спільним.
В ході розгляду справи судом було залучено до участі в справі в якості третьої особи ПАТ «Універсал Банк».
Представник позивача - ОСОБА_3 у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позовні заяві.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином, згідно долучених до матеріалів справи заяв відповідача, остання зазначила про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя визнає у повному обсязі, просить слухати справу у її відсутність (а.с.44, 54, 64, 71).
Представник 3-особи: ПАТ «Універсал Банк» - Тітаренко О.О. у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. Також зазначив, що відповідно до вимог ст.23 ЗУ «Про іпотеку», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (а.с.58-59).
За таких обставин, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача та представника 3-особи: ПАТ «Універсал Банк».
Заслухавши пояснення представника позивача - ОСОБА_3, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 31 січня 2003 року (а.с.6).
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 25.12.2007 року, посвідченого Приватним нотаріусом КМНО - ОСОБА_5, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_2 (а.с.4-5).
З копії технічного паспорту вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з 2-х кімнат, жилою площею 29,5 кв.м. у тому числі 1-а кімната - 12,2 кв.м., 2-а кімната - 17,3 кв.м, кухні площею 14,4 кв.м., ванної кімнати 4,5 кв.м., вбиральні (поєднаної) - 4,7 кв.м., коридору 18,2 кв.м., лоджії 2,3 кв.м. Загальна площа квартири становить 73,6 кв.м. (а.с. 7-9).
Як встановлено в ході розгляду справи судом, 25.12.2007 року між відповідачем та третьою особою - ВАТ «Універсал Банк» було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить - 854.076,20 грн., який укладено в забезпечення виконання Кредитного договору №053-2914/756-0749 від 25.12.2007 року, укладеного між відповідачем та третьою особою, цільовим призначенням якого є придбання спірної квартири (а.с.27-32, 33-36).
25.12.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк» укладено договір поруки №053-2914/756-0749-Р, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань, що виникли за вищевказаним кредитним договором, відповідальність поручителя є солідарною (а.с.37-39).
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно положень ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини у якому частки подружжя є рівними.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено судам, що спільною сумісною власністю подружжя можуть бути у тому числі і грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до вимог ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 -72 Сімейного кодексу України та ст. 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У відповідності до положень ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно вимог ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи норми, визначені законодавцем, суд приходить до висновку, що майно набуте сторонами під час шлюбу, являється їх спільною сумісною власністю, а всі боргові зобов'язання позивача, які він брав на себе для забезпечення придбання спірної квартири були здійснені ним в інтересах сім'ї та також являються спільними борговими зобов'язаннями.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова № 11), до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Виходячи з викладеного, тієї обставини, що між сторонами по справі не було укладено шлюбного договору, однак вони дійшли певної домовленості з приводу розподілу майна в ході розгляду справи судом, а тому суд проводить розподіл спільного сумісного майна подружжя в частках визначених позивачем та вважає за необхідне поділити спільне майно подружжя та визнати за кожним з них право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1 враховуючи також той факт, що відповідач визнала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд про їх задоволення.
Крім того, слід зазначити, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч.1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).
Що стосується вимог позивача про припинення права сумісної власності між позивачем та відповідачем на спірну квартиру, суд вважає, що в даному випадку в позові необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Оскільки позивачем не надано доказів можливості реального (в натурі) поділу квартири в багатоповерховому будинку, а відтак відсутні підстави для припинення права спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 169 ч.4, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст.60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про іпотеку», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 73,6 кв.м., в тому числі житловою площею 29,5 кв.м..
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 73,6 кв.м., в тому числі житловою площею 29,5 кв.м..
В задоволенні інших вимог позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя Деснянського
районного суду м. Києва Т.А.Зотько