Справа № 2601/22936/12
Провадження № 2/752/119/14
27 листопада 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарі Закаблуківській О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення майнової шкоди завданої залиттям квартири,-
встановив:
позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з вказаним позовом.
Мотивував свої вимоги тим, що 14 липня 2011 року з вини відповідачів сталось залиття водою її нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Як вказує позивач, внаслідок залиття квартири, згідно висновку НТЦ «Будівельна експертиза» за № 52 судової будівельно-технічної експертизи від 07 березня 2014 року, вартості фактично виконаних будівельних робіт з ремонту нежилих приміщень з АДРЕСА_1 становить 4064 гривні 89 копійок, а вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень нежилого приміщення з АДРЕСА_1 становить 28203 гривні 22 копійки, а всього на суму 32268 гривень 11 копійок.
Позивач просить суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідача суму майнової шкоди завданої залиттям її нежилого приміщення у розмірі 50000 гривень, 3000 гривень витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи та 500 гривень судового збору.
Оскільки в добровільному порядку відповідачі не погоджуються відшкодувати завдану шкоду вона змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
В судовому засіданні представник позивачів просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 50000 гривень, а також вирішити питання про судові витрати.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Вважала. Що відсутні докази наявності вини у залитті її довірителя, а також зазначила, що висновок судової експертизи на який посилається позивач є неналежним доказом. Просила суду ухвалити рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися.
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання надіслала клопотання слухати справу у відсутність їх представника.
Заслухавши представників сторін, які в судове засідання з'явилися, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
Відповідно до договору про припинення зобов'язання передачею відступного від 24 червня 2011 року, позивач є власником нежилих приміщень з АДРЕСА_1.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14 червня 1996 року (розпорядження № 12437) власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7
З акту затвердженого В.о. директора КП «ЖЕО-109» Голосіївської районної у місті Києві ради від 14.07.2011 року вбачається, що комісією було встановлено, що залиття відбулося з кв. НОМЕР_1 через прорив гнучого шлангу ХВП у будинку АДРЕСА_1. Крім того, як зазначено у вказаному акті комісією встановлено, що у обстежуваному приміщенні присутні сліди залиття: стіна - 0.3х1.5 кв.м.; 1.2х0.7 кв.м.; 1.2х0.7 кв.м.; 1.0х2.0 кв.м.; деформація підвісної стелі - елементи 0.5х0.5 в кількості 27 штук.
Суд вважає доведеним факт того, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідачів із квартири АДРЕСА_1, оскільки дана обставина повністю підтверджується матеріалами справи і будь-якими доказами відповідачів не спростована.
Із висновку НТЦ «Будівельна експертиза» за № 52 судової будівельно-технічної експертизи від 07 березня 2014 року, вартості фактично виконаних будівельних робіт з ремонту нежилих приміщень з АДРЕСА_1 становить 4064 гривні 89 копійок, а вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень нежилого приміщення з АДРЕСА_1 становить 28203 гривні 22 копійки.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про необхідність відхилення та неприйняття, як неналежного доказу висновку НТЦ «Будівельна експертиза» за № 52 судової будівельно-технічної експертизи від 07 березня 2014 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Аналізуючи висновок НТЦ «Будівельна експертиза» за № 52 судової будівельно-технічної експертизи від 07 березня 2014 року, суд покладає його в обґрунтування рішення, оскільки останній є таким, що не суперечить матеріалам справи та логічно узгоджується як з поясненнями сторін, так і з іншими доказами дослідженими в ході судового розгляду.
Приймаючи до уваги і допускаючи в якості доказу саме зазначений висновок НТЦ «Будівельна експертиза» за № 52 судової будівельно-технічної експертизи від 07 березня 2014 року, суд дійшов висновку, що він є повним, всестороннім, об'єктивним, проведеним компетентним експертом, що був попереджений про кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України, з використанням необхідної кількості методичної літератури і таким, що логічно узгоджується та не суперечить матеріалам цивільної справи, дослідженим в ході судового розгляду.
Суд критично ставиться до доводів представника позивачів на рахунок того, що у вище проаналізованому висновку міститься відповідь на експерта з приводу причин залиття. Не беручи таке твердження до уваги, суд наголошує на тій обставині, що на вирішення експерта не ставилося питання про причини залиття, а так само останнім і не надавалося висновку з приводу таких причин.
Не приймаючи інші твердження представника відповідача з приводу неналежності зазначеного висновку експерта як доказу, суд вважає, що представником відповідача не надано буд-яких фактичних даних, на підставі яких суд міг би встановити наявність неналежності вказаного доказу.
Жодного доказу в обґрунтування таких доводів, представником відповідача, окрім його особистих міркувань висловлених у формі припущень, суду надано не було і в ході розгляду справи такі обставини не знайшла свого відображення у доказах, досліджених судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цивільного-процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди з відповідачів у розмірі підтвердженому висновком НТЦ «Будівельна експертиза» за № 52 судової будівельно-технічної експертизи від 07 березня 2014 року підлягають задоволенню, і розмір такої складає 32268 гривень 11 копійок.
Крім того, до задоволення підлягає вимога позивача про стягнення з відповідачів суми витрат здійснених за виготовлення висновку експертизи, які в конкретному випадку становлять 3000 гривень.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.
Питання про судові витрати вирішити за правилами ст. 88 ЦПК України, стягнувши з відповідачів на користь позивача 500 гривень судового збору.
Керуючись ст.ст. 208-209, 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення майнової шкоди завданої залиттям квартири - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, солідарно на користь ОСОБА_1 35768(тридцять п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 11 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя А.Новак