Справа № 572/5274/14-а
17 листопада 2014 року
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області - ВЕДЯНІНА Т.О.,
розглянувши в порядку скороченого провадження в м.Сарни справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В САРНЕНСЬКОМУ РАЙОНІ про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії по інвалідності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність УПФ в Сарненському районі Рівненської області щодо ненарахування та невиплати їй пенсії у розмірі, встановленому ч.1 ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 3 групи, захворювання якого пов'язане із Чорнобильською катастрофою та щодо ненарахування та невиплати їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - за період з 27 квітня 2014 року по 26 жовтня 2014 року.
Позивач просить зобов'язати УПФ в Сарненському районі Рівненської області нарахувати та виплатити їй за вказаний вище період пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком щомісячно і щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та щомісячну доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, зобов'язавши відповідача здійснювати вказані вище виплати в подальшому, без обмеження будь-яким строком, починаючи з 27 жовтня 2014 року.
Відповідно до поданої письмової заяви - позивач просить справу слухати у її відсутність.
Відповідачем в особі начальника Управління ПФУ у Сарненському районі Рівненської області подані письмові заперечення проти позову ОСОБА_1, в яких відповідач просить відмовити останній у задоволенні позову повністю, в зв'язку з тим, що вона має право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призначена відповідачем та виплачується у розмірах, передбачених постановою КМУ № 1210 від 23 листопада 2011 року, пенсійні виплати позивачу проводяться виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду, а тому вимоги позивача є безпідставними та не підлягають до задоволення. Крім цього, відповідач посилається на неподання позивачем доказів нарахування коштів у меншому розмірі, оскільки відсутня довідка про розмір нарахованих та виплачених коштів.
Дослідивши надані докази, вивчивши доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Із наданих позивачем копій посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 та довідки до акту МСЕК № 083222 від 29 липня 2005 року, встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та є інвалідом третьої групи інвалідності довічно.
Згідно із ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах:
інвалідам 1 групи - 100 % мінімальної пенсії за віком;
інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком;
інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу (ст.53 Закону).
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими :
по 1 групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України ; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Із копії пенсійного посвідчення позивача НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Пенсійного фонду України, їй призначено пенсію по інвалідності 3 групи, в зв'язку із захворюванням, пов'язаним із наслідками на ЧАЕС.
Долучена до письмових заперечень відповідача довідка № 3517 від 6 листопада 2014 року, видана Управлінням ПФУ в Сарненському районі Рівненської області, доводить, що пенсійні виплати ОСОБА_1 у період з січня по жовтень 2014 року проводились у розмірі, меншому, аніж передбачено ч.1 ст.50, ч.4 ст.54, ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім цього, згідно із ст.39 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року - непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території посиленого радіоекологічного контролю, проводиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
ОСОБА_1 проживає у місті Сарни, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що доводиться копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, виданого позивачу 3 серпня 2005 року.
З огляду на наведене, вимога позивача є обгрунтованою.
Однак, відповідно до п.9 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік»» - встановлено, що норми і положення ст.ст.20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
З огляду на наведену норму, враховуючи, що починаючи з моменту набрання цим законом чинності, тобто з 3 серпня 2014 року, нарахування позивачу соціальних виплат, зазначених у позові проводилось відповідачем, виходячи із наявних фінансових ресурсів, позовні вимоги підлягають до задоволення саме по 3 серпня 2014 року.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведену норму суд вважає, що саме відповідач має доводити факт нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 у передбаченому законодавством розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Позивачем ставиться вимога щодо зобов'язання відповідача до нарахування ОСОБА_1 пенсії та щомісячної доплати до пенсії у вказаному у позові розмірі, починаючи з 27 жовтня 2014 року надалі, без обмеження будь-яким строком.
Суд вважає цю вимогу безпідставною, оскільки невідомо - чи будуть порушені відповідачем відповідні права позивача та в якій мірі в майбутньому, а тому, на думку суду, передчасно звертатись за захистом цих прав.
З огляду на наведене, заявлений ОСОБА_1 позов підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст.159-161, 183-2 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В САРНЕНСЬКОМУ РАЙОНІ про визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії по інвалідності неправомірною, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В САРНЕНСЬКОМУ РАЙОНІ щодо невиплати ОСОБА_1 як інваліду 3 групи, захворювання якого пов'язане із Чорнобильською катастрофою - за період з 27 квітня 2014 року по 3 серпня 2014 року, пенсії по інвалідності у розмірі, передбаченому ч.1 ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та ненарахуванні і невиплаті за цей же період щомісячної доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В САРНЕНСЬКОМУ РАЙОНІ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком щомісячно та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальних пенсій за віком, а також щомісячну доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 27 квітня 2014 року по 3 серпня 2014 року, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити за їх безпідставністю.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Сарненський районний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя підпис
копія вірно
Суддя Сарненського районного суду
Рівненської області Т.О. ВЕДЯНІНА