Справа № 572/2027/14-ц
25 листопада 2014 року
Сарненський районний суд Рівненської області
головуючий суддя - БОЛОТВІНА Л.О.
при секретарі - СОСЮК І.В.
з участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя,
ОСОБА_2 заявив цивільний позов до ОСОБА_3 про визнання жилого будинку в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та поділ цього житла, як майна подружжя з виділенням йому 1\2 його частини, оскільки жилий будинок був подарований відповідачці її дідом в 1998 р., однак за час спільного проживання ним був зроблений капітальний ремонт, вартість житла збільшилась та істотно збільшилось саме майно, що може бути підставою визнання жилого будинку спільною сумісною власністю подружжя.
Позовні вимоги позивач підтримав в судовому засіданні.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, оскільки вважає жилий будинок тільки своєю власністю, подарованою їй дідом та житло не збільшилось до того, щоб вважати його спільною сумісною власністю подружжя, були змінені вікна, клеєні шпалери.
Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 1.07.1990 р. по 26.05.2011 р.
Відповідно до договору дарування від 6.01.1999 р. жилий будинок в АДРЕСА_1 був подарований ОСОБА_4 ОСОБА_5, відповідачці у справі, яка мала прізвище чоловіка.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу на підставі договору дарування.
Відповідно до ст. 62 СК України, якщо майно одного з подружжя за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, воно може бути визнане об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Вказуючи про правомірність позовних вимог позивач посилається на те, що він лише за свої кошти провів в будинку газ, провів капітальний ремонт, каналізацію. При цьому надав суду робочий проект газифікації жилого будинку та документи про встановлення газового обладнання в червні 2011 р., тобто після розірвання між сторонами шлюбу, а відповідачка в цей час в житлі не проживала.
Доказів того, що за час шлюбу істотно збільшилось майно, яке належить відповідачці, позивач суду не надав, тому, суд робить висновок, що жилий будинок є особистою приватною власністю ОСОБА_3, оскільки набутий нею під час шлюбу на підставі договору дарування.
На підставі ст.ст. 57, 59, 62 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської обл. через Сарненський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя