Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
25 листопада 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013130170000727 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верба Дубенського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 186 КК України, за участю учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_7 , потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , представника потерпілих - ОСОБА_10 ,-
Вироком Острозького районного суду від 6 червня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження, з призначенням покарання у виді шести місяців виправних робіт з відрахуванням в доход держави 10 % щомісячної заробітної плати.
ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 28 грудня 2013 року близько 7 год. ранку, знаходячись у житловому будинку по місцю проживання своєї дружини ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , після конфлікту, що виник на побутовому грунті з приводу розлучення подружжя та поділу їх майна, між ним і членами сім'ї його дружини, умисно завдав ОСОБА_8 один удар кулаком руки в обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця та садна на нижній повіці правого ока.
Судом вирішено питання щодо цивільного позову ОСОБА_8 та речових доказів у справі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 500 грн, в решті позовних вимогах ОСОБА_11 та ОСОБА_9 відмовлено.
У пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 186 КК України ОСОБА_5 виправданий за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину.
Виправдовуючи ОСОБА_5 в інкримінованому злочині за ч. 1 ст. 186 КК України, суд у вироку зазначив, що сторона обвинувачення не навела належних доказів вини ОСОБА_5 у скоєнні грабежу чужого майна, оскільки між учасниками провадження виник цивільно-правовий спір з приводу поділу подарованого майна подружжя, а в діях обвинуваченого відсутній прямий умисел на протиправне заволодіння саме чужим майном.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , не погоджуючись з вироком суду щодо визнання його винним в умисному заподіянні ОСОБА_8 легкого тілесного ушкодження, який вважає незаконним і необґрунтованим, просить за відсутності вини в інкримінованому злочині вирок в цій частині скасувати із закриттям кримінального провадження.
Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , не оспорюючи вирок в частині засудження обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України, вказують на незаконне та помилкове виправдання ОСОБА_5 у заволодінні чужим майном з корисливих мотивів. При цьому зазначають, що спір про поділ подарованого майна подружжя дійсно був, однак не стосувався коштовностей. Просять скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, і вирішити питання щодо їх цивільних позовів.
В запереченнях на апеляційні скарги обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що твердження апелянтів про незаконність оскаржуваного вироку і його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, є безпідставними, оскільки у даному кримінальному провадженні орган досудового розслідування не провів жодних процесуальних дій, спрямованих на доведеність його вини у грабежі чужого майна, що вказує на неповноту досудового розслідування і зацікавленість сім”ї потерпілих створити йому, як обвинуваченому, неприємності та притягнути його до кримінальної відповідальності.
До початку апеляційного розгляду прокурор в порядку ст. 403 КПК України від своєї апеляційної скарги відмовився.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 і захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтримання поданої ОСОБА_5 апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_9 та представника потерпілих ОСОБА_10 щодо скасування вироку в частині виправдання обвинуваченого за ч. 1 ст. 186 КК України, думку прокурора про залишення вироку без зміни, як законного і обґрунтованого, останнє слово ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 за наведених у вироку обставин, підтверджується сукупністю розглянутих в судовому засіданні доказів, яким дана належна оцінка, і є обґрунтованим.
Під час судового слідства сам ОСОБА_5 визнав факт наявності між ним і потерпілими неприязних відносин на грунті конфлікту та суперечки, що виникла з приводу поділу майна подружжя.
Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_8 , 28 грудня 2013 року під час конфлікту, що виник в будинку його батьків, розташованому на АДРЕСА_2 , між сестрою ОСОБА_11 і чоловіком сестри - ОСОБА_5 стосовно поділу їх майна, ОСОБА_5 умисно, коли він намагався заступитися за сестру, повернувшись до нього, наніс удар кулаком лівої руки в область обличчя.
Той факт, що ОСОБА_5 завдав удару кулаком в обличчя ОСОБА_8 , підтверджується і показаннями ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , присутніх в помешканні під час вказаного конфлікту.
Згідно висновку судово - медичної експертизи № 330 від 30.12.2013 року ( а. с. 51), у потерпілого ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця та садна на нижній повіці правого ока, які виникли від однієї травматичної дії тупим предметом, і відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Характер і локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 свідчить, що потерпілий, вірогідніше всього, в момент спричинення йому тілесних ушкоджень знаходився у вертикальному або близько до нього положенні та був обернутий передньою половиною тулуба до травмуючого знаряддя, що в повній мірі узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_8 .
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі щодо відсутності його вини в умисному заподіянні ОСОБА_8 легкого тілесного ушкодження є безпідставними.
Правомірно, всебічно дослідивши зібрані докази і давши належну оцінку показанням учасників судового розгляду, суд прийняв рішення і щодо виправдання ОСОБА_5 у вчиненні грабежу чужого майна.
Матеріали кримінального провадження і дані судового слідства свідчать, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 наявний спір і мав місце конфлікт з приводу поділу спільного майна подружжя, що підтвердили під час судового слідства, як обвинувачений, так і потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8
Розглянуті в судовому засіданні докази свідчать, що ОСОБА_5 28 грудня 2013 року приїхав у будинок батьків своєї дружини з метою забрати речі, які вважав своїми - подарованими ним і його родиною на весілля, де відбувся сімейний конфлікт, який переріс у скандал з приводу розлучення та поділу майна.
Вказаний факт підтвердили і ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зазначивши, що ОСОБА_5 , прийшовши до них, вчинив скандал з приводу розподілу майна подружжя, в процесі якого ніхто з потерпілих конкретного моменту зникнення ювелірних виробів не вказав.
Жодних слідчих дій, відповідно до вимог ст. ст. 91, 92 КПК України, на підтвердження вчинення ОСОБА_5 грабежу органом досудового слідства не було проведено, що знайшло своє підтвердження з боку обвинуваченого, ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , як не надано таких доказів суду і стороною обвинувачення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_11 мав місце саме цивільно-правовий спір з приводу поділу майна подружжя, а, відтак, склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України, в діях ОСОБА_5 відсутній.
За таких обставин колегія суддів вважає оскаржуваний вирок законним і обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Острозького районного суду від 6 червня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ засудженим протягом трьох місяців з дня вручення йому копії судового рішення, іншими учасниками судового провадження - в цей же строк з дня його проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3