25 листопада 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді - Шеремет А.М.,
суддів: Ковалевича С.П., Демянчук С.В.,
секретар судового засідання Ковальчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 14 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 07 травня 2014 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.
Рішенням Рівненського міського суду від 14 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 5 000 гривень за завдану моральну шкоду джерелом підвищеної небезпеки .
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 243 грн.60 коп. судового збору.
В решті стягнення заявленої позивачем суми моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.
Вказує, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим у зв'язку з порушеним судом першої інстанції норм процесуального права.
Долучені позивачем до позовної заяви докази безперечно доводять лише факт заподіяння ОСОБА_3 шкоди здоров'ю, і як наслідок понесені її матір'ю витрати на лікування, тобто матеріальну шкоду.
Разом з тим, матеріальна шкода, а саме витрати на лікування, були добровільно ним відшкодовані відразу ж після ДТП в сумі 2 000 гривень, а також страховою компанією в сумі 1357,15 гривень .
Вважає, що зазначені документи не дають можливості суду підтвердити чи спростувати факт спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки не стосуються предмета доказування, а тому не могли бути взяті судом до уваги в силу ч. 3 ст. 58 ЦПК України.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в зв'язку з неправомірними діями відповідача, ОСОБА_3 було завдано ушкодження здоров'я, яке призвело до душевних страждань та змусило її докладати додаткових зусиль для організації життя.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 1997 р.н. є донькою позивача ОСОБА_4, в інтересах якої остання звернулась до суду .
З постанови про закриття кримінального провадження від 31.01.2014р., вбачається, що ОСОБА_1 "маючи посвідчення водія, близько 11:00 год. 08.06.2013 року, керуючи а/м марки "Opel-Vektra" д.н. НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м. Львів, зі сторони м. Рівне, в с. Вересневе Рівненського району, поблизу АЗС "Укрнафта", не справився з керуванням, не вибрав безпечну швидкість руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 1997 р.н., жительку АДРЕСА_1 ?, яка переходила проїжджу частину, по нерегульованому пішохідному переході. В результаті ДТП ОСОБА_3, із діагнозом: забій м'яких тканин рук та ніг, доставлена в Рівненську ЦМЛ.
Згідно висновку експерта №Д-71, було встановлено що у гр. ОСОБА_3 при огляді в обл. бюро 10 жовтня 2013 року виявлені рубці на боковій поверхні живота та зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, які є наслідками загоєння забійних ран. Крім того, в наданих медичних документах на ім'я потерпілої лікарями відмічені такі тілесні ушкодження: тупа травма живота, забій селезінки та садно по зовнішній (латеральній ) поверхні верхньої третини стегна. Всі відмічені чесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення." (а.с. 8,9)
Постановою Рівненського міського суду від 17.09.2014 року стверджується, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнав, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у відповідності до ст. 38 КУпАП за спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.
Доказами у справі підтверджується факт завдання ОСОБА_3 джерелом підвищеної небезпеки, тілесних ушкоджень, які призвели до фізичного болю, душевних страждань, погіршення стану здоров'я та змусили її докладати додаткових зусиль для організації свого життя, чим останній було завдано моральну шкоду, за яку в силу ч. 2 ст. 1167 ЦК України має відповідати відповідач.
Колегія суддів вважає, що визначаючи розмір такої шкоди, місцевий суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 23,1167 ЦК України, вимог розумності та справедливості, урахував характер і обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_3 у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень та інші фактичні обставини, що відповідає роз'ясненням, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", а тому апеляційний суд погоджується з визначеним її розміром.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучені позивачем до позовної заяви документи не дають можливості суду підтвердити чи спростувати факт спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди, є безпідставними.
Покликання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що ним та страховою компанією було відшкодовано матеріальну шкоду, не заслуговують на увагу, оскільки моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди та не пов'язана з її розміром.
З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 14 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча А.М. Шеремет
Судді: С.В. Демянчук
С.П. Ковалевич