Справа № 555/1386/14-ц
Номер провадження 2/555/477/14
25 листопада 2014 року
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Мельника В. Я.
при секретарі Лисенко О. Л.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника
відповідача Беженар Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Березнівської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, -
Позивач в заяві від 20 червня 2014 року вказує, що 20 серпня 2007 року його відповідачем було незаконно звільнено з посади спеціаліста І категорії філії районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Березнівської районної державної адміністрації. В день звільнення з роботи йому не була видана трудова книжка. Пізніше з'явився акт від 20 серпня 2007 року про нібито його відмову її отримувати.
Через несвоєчасну видачу йому трудової книжки відповідачем не мав змоги влаштуватися на роботу, або хоча б стати на облік в Березнівський центр зайнятості як безробітний, був позбавлений будь-яких засобів для існування.
Зазначає, що відповідачем порушено вимоги ст. 47-48 КЗпП України, п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працвників, яка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Вважає, що на підставі ч.4 ст. 235 КЗпП України відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки, який має бути розрахований відповідно до пунктів 1-3,8,10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100.
Поніс моральні страждання внаслідок втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації його життя. Моральну шкоду оцінює в розмірі 50 000 гривень. Визначаючи її розмір, враховує постійне і безпідставне прпиниження керівником відповідача його престижу та ділової репутації в очах інших працівників центру, а також те, що підірвано його віру в справедливість, завдано душевного болю та страждань через звільнення з роботи за прогул, якого в дійсності не було.
Через такі дії керівника залишився без засобів для існування, а через невидачу трудової книжки не мав змоги влаштуватися на іншу роботу та змушений через упереджене до себе ставлення захищати свої інтереси в суді.
Просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 21 серпня 2007 року включно по день отримання трудової книжки та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов з підстав у ньому наведених. Пояснив, що рішення відповідача про звільнення його з роботи є незаконним, не дивлячись на рішення судів різних інстанцій, якими йому у позові про поновлення на роботі відмовлено.
Трудову книжку йому ніхто не вручав, а акт від 20 серпня 2007 року про ніби-то його відмову отримати трудову книжку є підробленим. Про це свідчить наявність кримінального провадження в Березнівському РВ УМВС України за ч.1 ст. 366 КК України.
Дізнавшись, що його трудова книжка знаходиться в Рівненському окружному адміністративному суді, 12 червня 2014 року в черговий раз звернувся до відповідача з проханням надіслати йому його трудову книжку.
Із з заявою про її видачу звертався до відповідача в усній формі ще в 2013 році, а потім 21 лютого 2014 року та 18 березня 2014 року.
Просить задовольнити його позов, стягнувши з відповідача середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки та моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.
Надав суду розрахунок виплат грошових коштів (середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки (а. с. 77), який в остаточному вигляді станом на 24 листопада 2014 року становить 277 274 гривні 16 копійок.
Представник відповідача Беженар Г.М. не визнала позовних вимог ОСОБА_1 Зазначила, що вини її у несвоєчасній видачі трудової книжки ОСОБА_1 немає. В ході розгляду адміністративної справи про поновленння позивача на роботі Рівненським окружним адміністиративним судом трудову книжку ОСОБА_1 було долучено до справи в якості речового доказу. До завершення розгляду справи ОСОБА_1 за трудовою книжкою не звертався ні до суду, ні до неї як керівника установи. Його звернення, копії яких він долучив до позовної заяви стосувалися не видачі трудової книжки, а з'ясування місця її знаходження.
Після того як їй стало відомо, що трудова книжка знаходиться в Рівненському окружному адміністративному суді, вона як керівник установи отримала її там, повідомила ОСОБА_1 про порядок одержання ним трудової книжки і після надходження від нього заяви про згоду на пересилку надіслала її поштою позивачу по справі.
Просить в позові відмовити.
Суд вислухавши сторін, дослідивши надані ними докази, приходить до висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 вимог.
При цьому виходить з наступного.
У відповідності з ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
ОСОБА_1 було звільнено з роботи 20 серпня 2007 року по п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули, що він ствердив копією наказу № 49 від цієї ж дати по районному центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Березнівської районної державної адміністрації (а. с. 3).
Як свідчить копія акту від 20 серпня 2007 року на а. с. 87 ОСОБА_1 цього числа в с. Хмелівка Березнівського району відмовився знайомитися з наказом про його звільнення з посади, отримувати трудову книжку та підписувати книгу обліку руху трудових книжок.
Твердження ОСОБА_1 про те, що вказаний акт підроблений і не може бути врахований як доказ суд не може взяти до уваги. Адже цьому доказу вже дана оцінка адміністративним судом під час розгляду справи про поновлення його на роботі.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року в справі № 2а-2512/09/1770, яка не змінена та не скасована вищестоящими судами і набрала законної сили, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його позову про поновлення на посаді державного службовця - спеціаліста першої категорії філії Березнівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
В ній зазначено, що згідно акту від 20 серпня 2007 року складеного та підписаного в с. Хмелівка директором РЦСССДМ Беженар Г.М., головним бухгалтером ОСОБА_3 та сільським головою Хмелівської сільської ради ОСОБА_4, ОСОБА_1 відмовився отримувати трудову книжку, ставити підпис в книзі руху трудових книжок працівників РЦСССДМ, підписувати акт передачі майна.
Тоді як згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідачем пропонувалося позивачу ОСОБА_1 листом від 30 серпня 2007 року отримати трудову книжку. Вказаний лист було доставлено ОСОБА_1 по місцю його проживання і 5 вересня 2007 вручено під розписку, як зазначено в повідомленні, особисто.
Та обставина, що ОСОБА_1, як він повідомив в судовому засіданні, не отримував листа особисто, не спростовує того факту, що повідомлення було доставлено за вказаною адресою його місяця проживання і він знав про необхідність отримати трудову книжку в Березнівському РЦСССДМ.
Судом також встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 до 1 квітня 2014 року знаходилася в Рівненському окружному адміністративному суді, коли була отримана представником відповідача Беженар Г.М., про що свідчить лист на а. с. 62.
А згідно зі ст. 79 КАС України оригінали письмових доказів, що є у справі, яким була трудова книжка ОСОБА_1, що долучена до матеріалів адміністративної справи, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали.
Одержана вона ОСОБА_1 за його письмовою згодою згодою з районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Березнівської районної державної адміністрації поштовим відправленням 20 червня 2014 року.
ОСОБА_1 з письмовою заявою до відповідача про видачу йому трудової книжки звернувся 21 лютого 2014 року (а. с. 55).
Частиною четвертою ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що доказів вини відповідача у несвоєчасному отриманні трудової книжки ОСОБА_1 в судовому засіданні не добуто.
А тому не може наступати відповідальність районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Березнівської районної державної адміністрації за затримку її видачі.
Законодавство (ч.1 ст. 47 КЗпП України) покладає на роботодавця обов'язок видати звільненому працівникові трудову книжку в день звільнення його з роботи. Цих вимог закону відповідачем не порушено, оскільки ОСОБА_1 відмовився від її отримання в день звільнення з роботи.
В подальшому, як про це зазначено в п. 6.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі.
Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.
Після того, як трудова книжка не була одержана колишнім працівником в день звільнення не з вини роботодавця та перебувала на зберіганні в установі, що мало місце в даному випадку, витребування ним своєї трудової книжки і не вручення її йому в день звернення, не може розцінюватися як порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України.
Адже таке правило діє лише щодо обов'язкового вручення працівникові трудової книжки в день звільнення його з роботи, а відповідальність наступає у разі невручення її з вини власника (уповноваженої особи) підприємства, установи, організації.
Оскільки в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не довів наявності вини відповідача у неврученні йому в день звільнення з роботи - 20 серпня 2007 року його трудової книжки, підстави для стягнення на його користь з районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Березнівської районної державної адміністрації середнього заробітку за час затримки її видачі відсутні.
Отже й моральної шкоди діями відповідача, які неправомірними не були, спричинено не було.
З наведених мотивів та зазначених підстав суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні його позову.
Керуючись ст.ст. 4-14,209,212-215,218 ЦПК України, ст. ст. 47-48, ч.4 ст. 235 Кодексу законів про працю України, суд
ОСОБА_1 в задоволенні позову до районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Березнівської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд.
Суддя: Мельник В. Я.