Справа № 528/109/14-ц
№ пров. 2/544/351/2014
Номер рядка звіту 47
Іменем України
11 вересня 2014 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Ощинської Ю.О.,
за участі секретаря - Тютюнник А.О.,
позивача - ОСОБА_1,
представників позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,
ОСОБА_1 у лютому 2014 року звернулася у суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна. У позові вказала, що вона 01.02.1997 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей народження 1997 та 2010 років. Під час спільного проживання 04.03.2013 між відповідачем та ПАТ КБ «Приват Банк» було укладено Договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Універсильний» за яким відповідач поклав на особистий рахунок кошти у сумі 2785 доларів США. Рішення про покладення на депозитний рахунок спільних коштів було прийнято за згодою сторін, оскільки мали намір у подальшому придбати житло. З 08.11.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали проживати окремо у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних стосунків. Так, відповідач, з метою уникнення поділу спільної сумісної власності 10.11.2013 приховав покладені на депозит кошти шляхом переводу їх на користь своєї матері ОСОБА_4 На даний час позивач не працює, виховує дітей одна і потребує матеріальної допомоги на їх утримання. У зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду.
Позивач ОСОБА_1 та її представник у судовому зсіданні підтримали у повному обсязі вимоги викладені у позові.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 вказуючи на наступне. Так, дійсно у березні 2013 року за погодженням з позивачем, відповідачем було відкрито депозитний рахунок та здійснено вклад у сумі 2785 доларів США. Протягом року депозитний рахунок було поповнено ще на 3015 доларів США. У листопаді 2013 року сторони достроково вирішили розірвати договір, у зв'язку з тим, що потрібні були кошти на погашення боргів та на одяг, в результаті знято кошти у сумі 6035 доларів США. Половину коштів було сплачено в рахунок боргів сторін. Інша половина коштів пішла на купівлю одягу як дітям так і позивачу, а решту поділили пополам. Ще в листопаді місяці позивач та відповідач проживали разом. Останній їздив на заробітки до м. Черкас. Матеріально утримував дітей. На даний час відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дітей. В кінці листопада 2013 року позивач подала до суду на розірвання шлюбу, вказавши що шлюбні стосунки припинено. Однак відповідач продовжував проживати з позивачем та працювати вахтовим методом у м. Черкаси до лютого 2014 року. У квітні 2014 року рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.
Суд, вислухавши позивача та її представника, відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено з огляду на наступне.
Судом установлено, що 01.02.1997 сторони зареєстрували шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 видане Гребінківським відділом реєстрації актів громадянського стану від 01.02.1997 (а.с. 6).
Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, народження ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчать копії свідоцтв про народження (а.с. 7-8). Відповідно до інформації наданої Гребінківською ЦРЛ від 21.11.2013 неповнолітні діти знаходяться на обліку у дитячій консультації та потребують санаторно-курортного лікування (а.с. 10).
Як зазначено у ст. 61 Сімейного кодексу України (далі СК України), об'єктом спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини і чоловіка є рівними.
Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з договору № SAMDN80000733512864 вклад «Універсальний» від 04.03.2013 ОСОБА_3 передав ПАО КБ «ПРИВАТБАНК» грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок у сумі 2785 доларів США (а.с. 9).
Згідно клієнтської виписки по договору 02.04.2013 банком було прийнято від ОСОБА_3 для зарахування на депозитний картковий рахунок 415 доларів США, 15.04.2013 - 1600 доларів США, а 09.06.2013 - 1000 доларів США. 10.11.2013 видано вклад по договору ОСОБА_3 у сумі 6035,97 доларів США (а.с. 60-61).
Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11 встановлено, що грошові суми (вкладів), внесених у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів подружжя, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім'я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Під час шлюбу подружжя користувалося відсотками по договору, про що свідчить виписка. Крім того, позивач не заперечувала, що їй та дітям за кошти відповідача було придбано одяг, частково погашено спільні борги. Як стверджував відповідач, речі придбавалися за кошти зняті з депозитного рахунку.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, що вона і відповідач, на час дострокового розірвання депозитного договору, не проживали разом та не вели спільне господарство.
Так, відповідно до рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 15.04.2014 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с. 81-82). Прийняття такого рішення послугував позов поданий 28.11.2014, вже після зняття коштів з рахунку. Проте, у мотивувальній частині рішення судом встановлено, що на даний час (квітень 2014) стосунки між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться, шлюб існує формально.
Інших доказів у судовому засіданні здобуто не було.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 355 ЦПК України, ст.ст. 61, 65, 70 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд протягом 10 днів.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -
Повний текст рішення виготовлено 15.09.2014