Справа № 537/6488/14-к
26.11.2014 року суддя Крюківського районного суду м. Кременчука ОСОБА_1 , за участі прокурора - ОСОБА_2 , представника Кременчуцької виправної колонії УДПС України в Полтавській області (№69) - ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці заяву засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: Одеська обл., Біляївський р-н, с.Кагарлик, мешканця: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, раніше судимого, в порядку ст. 81 КК України на невідбуту частину покарання, -
До Крюківського районного суду м. Кременчука надійшла заява засудженого ОСОБА_5 про застосування до нього ст. 81 КК України. В обґрунтування заяви вказав, що у скоєному щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки та зобов'язується в подальшому не порушувати закон, прохає також врахувати, що у разі його звільнення він має місце роботи, на його утриманні знаходяться хвора мати та вагітна дружина.
Суд, заслухавши представника Кременчуцької виправної колонії УДПС України в Полтавській області (№69) - ОСОБА_3 , який не заперечував, щодо задоволення заяви, прокурора - ОСОБА_2 , який також не заперечував щодо задоволення заяви, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 по даній справі засуджений вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.09.2012 року за ст. 187 ч.2, 69 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна. Початок строку покарання 18.01.2011 року. Кінець строку покарання 18.01.2016 року.
До Кременчуцької виправної колонії засуджений прибув 14.02.2013 року, в якій спочатку характеризувався негативно мав п'ятнадцять стягнень які погашено в законному порядку, але внаслідок виховної роботи зробив належні висновки та змінив своє ставлення до поведінки та роботи, має одне заохочення.
Комісією установи від 30 травня 2014 року засудженому відмовлено у застосуванні пільги оскільки останній не довів своє виправлення, однак засуджений самостійно звернувся до суду з заявою про застосування до нього умовно-дострокового звільнення.
При цьому як вбачається з матеріалів справи засуджений з моменту відмови комісії у застосуванні ст. 81 КК України до його особистого звернення з заявою до суду, отримав заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, що свідчить про наявність позитивних змін у поведінці та ставленні засудженого до праці.
Кім того суд бере до уваги, наявність у засудженого непрацездатних батьків та вагітної дружини, а також ту обставину, що засуджений у разі умовно-дострокового звільнення матиме місце роботи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 537, ст. 539 КПК України, за клопотанням засудженого місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання під час виконання вироків має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, чи необережний особливо тяжкий, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення чи зняття судимості, знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Враховуючи викладене, повно та всебічно вивчивши дані про особу засудженого, суд приходить до висновку, що засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому на момент звернення до суду, фактично відбув більше 2/3 строку покарання. Окрім цього має міцні соціальні зв'язки, має вагітну дружину та непрацездатних батьків похилого віку, які потребують догляду та утримання, турбується про поганий стан здоров'я матері, має на меті працевлаштуватися, вести законний та порядний спосіб життя.
Таким чином на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 законна та обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. 537,539 КПК України, суд, -
Заяву про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 - задовольнити.
ОСОБА_5 умовно-достроково звільнити від подальшого відбування покарання призначеного вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.09.2012 року за ст. 187 ч.2, 69 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна - на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 22 дні.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1