Справа: № 826/5693/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
26 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.
Суддів:Ключковича В.Ю.,
Собківа Я.М.,
При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко Ірини Володимирівни, т.о. - ОСОБА_5, про скасування рішень, -
ОСОБА_6 пред'явила позов до Головного управління юстиції у місті Києві (далі також - відповідач 1), Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Заіко Ірини Володимирівни (далі також - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5, в якому просила скасувати рішення державного реєстратора Головного управління юстиції у місті Києві про державну реєстрацію прав ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна - житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, нежилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, нежилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2013 в адміністративній справі №826/5693/13-а адміністративний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2013 в адміністративній справі №826/5693/13-а та прийнято нове рішення про відмову ОСОБА_6 в задоволенні її адміністративного позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про право власності від 07.12.2012 серії САЕ №848918, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 05.12.2012 №1881-С/КП, ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується також проведеною державною реєстрацією права власності Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" згідно з витягом про державну реєстрацію прав 26.12.2012 №37001157.
Згідно з свідоцтвом про право власності від 15.11.2012 серії САЕ №777044, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 15.11.2012 №1006-В, ОСОБА_6 є власником нежитлового будинку - офісу за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується також проведеною державною реєстрацією права власності Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" згідно з витягом від 30.11.2012 №36488535.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 15.11.2012 серії САЕ №777045, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 15.11.2012 №1006-В, ОСОБА_6 є власником нежитлового будинку - офісу за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується також проведеною державною реєстрацією права власності Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" згідно з витягом від 30.11.2012 №36488669.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.04.2013, прийнятою нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, відмовлено ОСОБА_9, який діє від імені та в інтересах гр. ОСОБА_6, у посвідченні договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, нежилого будинку - офісу, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, та нежилого будинку - офісу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, оскільки в процесі перевірки вказаного нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що право власності на зазначене майно зареєстроване в Реєстрі за гр. ОСОБА_5
Рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М. від 04.04.2013 №1400698, №1401051 ОСОБА_6 відмовлено у державній реєстрації права власності на нежилий будинок АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1, оскільки заявлене право вже зареєстровано.
Рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко І.В. від 15.03.2013 №916067, №914395 та №915338, відповідно до рішення ліквідаційної комісії ТОВ «Рікона» від 03 березня 2013 року за № 1, яке в судовому порядку ніким не оспорювалось, проведено державну реєстрацію права власності, відповідно, на нежилий будинок АДРЕСА_2, нежилий будинок АДРЕСА_3, та квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_5
Не погоджуючись із рішеннями відповідача про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень, ОСОБА_6 звернувся із даним позовом до суду.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність дій та прийняття рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції Закону України від 11.02.2010 №1878-VI) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (частина перша). Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга). Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина третя). Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень (частина четверта).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції Закону України від 11.02.2010 №1878-VI) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11.02.2010 №1878-VI) встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
На час прийняття оскаржуваних рішень процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав встановлювались «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Порядок №703).
Відповідно до пункту 7 Порядку №703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо (абзаци перший другий).
Згідно з абзацом першим пункту 10 Порядку №703 заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Пунктом 12 Порядку №703 встановлено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Відповідно до пункту 16 Порядку №703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Спірне майно перебувало у власності ТОВ «Рікона» до квітня 2011 року (відповідно до протоколу від 18.04.2011 року № 1, том 2, а.с. 150) і останнє мало усі правовстановлюючі документи на таке майно. Право власності даного майна за товариством сторонами не заперечується та не оспорювалось.
Згідно п. 5.3.1 статті 5 Статусу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікона», статутний капітал ТОВ становить 13 037 908, 78 (тринадцять мільйонів тридцять сім тисяч дев'ятсот вісім) гривень 78 коп., який розподіляється між засновниками в співвідношенні:
1. ОСОБА_5 - 96,8% статутного капіталу, що складає 12 620 612,04 (дванадцять мільйонів шістсот двадцять тисяч шістсот дванадцять грн..) грн.. 04 коп.
2. ОСОБА_6 - 1,62% статутного капіталу, що складає 211 527,90 (двісті одинадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн.. 90 коп.
3. Відкрите акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 137» - 1,58% статутного капіталу, що складає 205 768,84 (двісті п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн.. 84 коп.
Як вбачається, учасником даного товариства була в тому числі, і ОСОБА_6, яка у квітні 2011 року шляхом подання нотаріально посвідченої заяви повідомила ТОВ «Рікона» про свій вихід з товариства. Рішенням зборів учасників ТОВ «Рікона», оформленого протоколом від 18.04.2011 №1 прийнято вихід позивача із товариства та вирішено передати їй частину майна товариства, пропорційну внеску до статутного капіталу (відповідно до протоколу № 1 від 18.04.2011 року - 93,66% статутного капіталу, що становить 12 211 527,90 грн.), до якого ввійшло, в тому числі, спірне майно. Разом з тим, заява про вихід зі складу учасників ТОВ «Рікона» була нею ж скасована, а вихід зі складу учасників не був зареєстрований в установленому порядку. Ці обставини підтверджуються відповіддю приватного нотаріуса ОСОБА_11 та матеріалами реєстраційної справи ТОВ «Рікона».
Однак, колегія суддів зазначає, що жодні належні та допустимі докази, документи, засвідчені та зареєстровані відповідно до норм чинного законодавства щодо передачі ОСОБА_5 частки статутного капіталу на користь ОСОБА_6 відсутні та позивачем не надані.
В подальшому, групою невстановлених слідством осіб були підроблені підписи ОСОБА_6 та її рідного брата на установчих документах і договорах купівлі-продажу часток у статутних капіталах ТОВ «Рікона», ТОВ «Азарія», ТОВ «Карата», якими володіла ОСОБА_6 до виходу з цих товариств, та корпоративні права на ці частки були переведені на інших осіб. За фактом підробки документів в травні 2012 року прокуратурою м. Кіровоград було порушено кримінальне провадження №12013120050000080, яке перебуває на даний час у провадженні слідчого управління УМВС України в Кіровоградській області (том 1, а.с. - 134).
При оформленні права власності на ОСОБА_6 її представником було зазначено, що ним втрачені усі свідоцтва про право власності. У зв'язку з чим заявником було опубліковано оголошення про втрату свідоцтв в газеті «Обухівські Вісті» № 36 (537) від 23 серпня 2012 року, але наприкінці 2012 року КП «КМБТІ» проведено державну реєстрацію права власності названих об'єктів нерухомості на громадянку ОСОБА_6
Однак, відповідно до протоколу допиту директора ТОВ «Рікона» ОСОБА_12, усі оригінали правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на перелічені будинки знаходились у нього, як керівника ТОВ «Рікона». Це зокрема свідоцтва про право власності, витяги з БТІ, технічні паспорти. При перереєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомості від ТОВ «Рікона» до нового власника - ОСОБА_5 оригінали правовстановлюючих документів були передані в реєстраційну службу Головного управління юстиції в м. Києві для їх погашення та видачі нових свідоцтв. До моменту їх погашення в обмін на нові свідоцтва правовстановлюючі документи керівником ТОВ «Рікона» не втрачалися, їх дублікати не замовлялися, стороннім особам вони не передавалися, і постійно зберігалися в сейфі в АДРЕСА_4.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів оспорення права власності на спірне майно будь-ким із сторін по справі або ж третіми особами в порядку цивільного або господарського судочинства. Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом даного адміністративного позову є правомірність здійснення державної реєстрації нерухомого майна, а не встановлення права власності.
При цьому, з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на травень - грудень 2012 року на спірні об'єкти нерухомості, право власності на які належало ТОВ «Рікона» постановою слідчого відділу Кіровоградського МВ УМВС України від 08.05.2012 року було накладено арешт (том 1, а.с. 192-192).
В свою чергу, свідоцтва про право власності на спірне майно та накази Головного управління житлового забезпечення, на підставі яких видані ці свідоцтва ОСОБА_6, датовані груднем 2012 року.
Крім того, згідно довідки від 12.06.13 року №1838/33 Комунального закладу «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» ОСОБА_6 з 17.10.12 р. по теперішній час знаходиться на стаціонарному лікуванні в КЗ «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» з приводу тяжкого хронічного психічного захворювання. Тобто, як на час видачі зазначеного вище наказу, так і свідоцтв про право власності на спірне майно, ОСОБА_6 була психічно хвора.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі № 826/7648/13-а, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року (том 1, а.с. 274, том 2, а.с. 120-121), визнано протиправними дії комунального підприємства Київської міської державної адміністрації «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 таких об'єктів нерухомості:
нежитлового будинку АДРЕСА_2, загальною площею 814,2 кв. м, номер запису 97-з в книзі д.3з-41, зареєстрований 30.11.2012 року, реєстраційний номер 38382081;
нежитлового будинку АДРЕСА_3, загальною площею 396,5 кв. м, номер запису 97-з в книзі д.3з-41, зареєстрований 30.11.2012 року, реєстраційний номер 38381953;
квартири АДРЕСА_1, номер запису 4052 в книзі д.259-178, зареєстрований 26.12.2012 року, реєстраційний номер 35065149.
Зобов'язано комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» скасувати записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 таких об'єктів нерухомості:
нежитлового будинку АДРЕСА_2, загальною площею 814,2 кв. м, номер запису 97-з в книзі д.3з-41, зареєстрований 30.11.2012 року, реєстраційний номер 38382081;
нежитлового будинку АДРЕСА_3, загальною площею 396,5 кв. м, номер запису 97-з в книзі д.3з-41, зареєстрований 30.11.2012 року, реєстраційний номер 38381953;
квартири АДРЕСА_1, номер запису 4052 в книзі д.259-178, зареєстрований 26.12.2012 року, реєстраційний номер 35065149.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати щодо незаконної (протиправної) реєстрації відповідачем права власності на спірне майно за ОСОБА_5
Крім, того, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року у справі № 826/5693/13-а ОСОБА_6 було відмовлено у задоволенні позову щодо визнання незаконними та скасування рішень Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві від 15.03.13 р. про державну реєстрацію прав ОСОБА_5 на спірні об'єкти нерухомого майна.
Скасовуючи постанову КААС від 28.01.2014 року у справі № 826/5693/13-а та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що суд першої інстанції не дослідив: 1) причини повторного звернення ОСОБА_6 04 квітня 2013 року до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію на спірні об'єкти нерухомого майна, оскільки їй було відомо, що ще станом на 01 січня 2013 року право власності на ці об'єкти було зареєстровано за нею; 2) чи було зареєстроване спірне майно за ТОВ «Рікона»; 3) не було встановлено на підставі чого були видані накази Головного управління житлового забезпечення, на підставі яких видані свідоцтва про право власності на майно ОСОБА_6, а також з яких причин державний реєстратор під час проведення 15 березня 2013 року державної реєстрації прав на спірні об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_5 не виявив, що вказане нерухоме майно вже зареєстроване за ОСОБА_6
Повторне звернення ОСОБА_6 04 квітня 2013 року до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію на спірні об'єкти нерухомого майна можна з'ясувати виключно у самої ОСОБА_6, проте з 17.10.12 року і по теперішній час вона знаходиться на стаціонарному лікуванні з приводу тяжкого хронічного психічного захворювання (довідка від 12.06.2013 року, том 1, а.с 120). Щодо права власності на вищевказані будівлі, то, як вже зазначалося вище згідно протоколу допиту директора ТОВ «Рікона» ОСОБА_12, усі оригінали правовстановлюючих документів зберігалися в сейфі в АДРЕСА_4.
Окружний адміністративний суд м. Києва в оскаржуваній постанові від 01.09.2014 року по справі № 826/5693/13-а прийшов до висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_5 в зв'язку з наявністю спору про право власності на спірні приміщення, але будь яких доказів оспорення такого права сторонами не надано.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: В.Ю. Ключкович
Я.М. Собків
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.