18 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4793/13-а
Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Коваля М.П.
- Семенюка Г.В.
при секретарі - Алексєєвої Н.М
представника відповідача Миколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області - Глазунової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області до Миколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - ДФІ), звернувся до суду з позовом до Миколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області (далі - відповідач) про зобов'язання виконати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Запоріжської області від 24.07.2013 року № 08-04-14-14/6250, зокрема зобов'язати відповідача - Миколаївську обласну лікарню - заклад комунальної власності області згідно п. 2 вимог 24.07.2013 №08-04-14-14/6250 усунути порушення на загальну суму 60 405,44 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом першої інстанції встановлено, що у період з 03.06.2013 року по 19.07.2013 року позивачем проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності Миколаївської обласної лікарні-заклад комунальної власності області за період з 01.01.2011 року по 01.06.2013 року. Результати ревізії оформлені актом від 19липня 2013 р. № 04-21/10 (далі - акт ревізії, а. с. 16-70).
В акті ревізії позивач зазначив, що у зв'язку з невідшкодуванням витрат Відповідачу трьома лікарями-інтернами, які не відпрацювати три роки після закінчення інтернатури, за період проходження інтернатури у 2011-2012 роках, завдано збитків на загальну суму 60 405,44 грн., в тому числі КЕКВ 1111-44 318,00 грн., КЕКВ 1120- 16 087,44грн.
На підставі акту ревізії 24 липня 2013 р. ДФІ прийняла вимогу про усунення порушень № 08-04-14-14/6250, в п. 2 якої вимагає від лікарні:
- стягнути з лікарів-інтернів, якими не відпрацьовано три роки про закінчення інтернатури, кошти в загальній сумі 44 318,00 грн.;
- кошти, що надійдуть на відновлення касових видатків загального фонду у сумі 44 318,00 грн., проведених у минулих бюджетних періодах, відповідно до п. 3 2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року № 242, перерахувати до обласного бюджету;
- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску відповідно до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-1,повернути зайво сплачені кошти у загальній сумі 16 087,44 грн, або зарахувати з рахунок майбутніх платежів. У зв'язку з чим, відповідно, перерахувати, кошти, що надійдуть на рахунок Лікарні, до обласного бюджету або провести коригування кошторису на відповідну суму.
Таким чином, фактично ДФІ вимагає від відповідача звернутись до суду із позовами про стягнення з інтернів коштів.
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 10 п. 7 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», позивач має право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. Як передбачено ст. 10 п. 10 цього Закону, органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, але звернення до суду із позовом є процесуальним правом особи, яке ґрунтується на принципі диспозитивності і примусити особу використати своє право неможливо. Крім того, варто зауважити, що у випадку добровільного невиконання відповідачем рішення суду про зобов'язання подати позов, його фактично неможливо реалізувати в примусовому порядку, адже неможливо примусити підготувати позов, сплатити судовий збір, подати його до суду та забезпечити явку представника в судове засідання.
Позивач є органом контролю у сфері використання бюджетних коштів та інших активів, які належать державі, в даному випадку земельних ділянок. Змістом його роботи є контроль у даній сфері, встановлення фактів порушень, їх припинення та відшкодування завданих збитків. Метою вимоги ДФІ є повернення в бюджет коштів, але якщо позивач встановив факти завдання відповідачем державі збитків, ДФІ повинна сама звертатись до суду із позовом про стягнення цих збитків, що є більш ефективним і доцільним способом захисту інтересів держави, ніж звернення до суду із зазначеним позовом про зобов'язання відповідача провести певні дії.
Колегія суддів зазначає, що подання позовних заяв є процесуальним правом у адміністративному, господарському та цивільному судочинстві, яке ґрунтується на принципі диспозитивності, і не можливо сторону примусити до цього навіть рішенням іншого суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області до Миколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області про зобов'язання вчинити певні дії, -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 19 листопада 2014 р.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Коваль М.П.
Семенюк Г.В.