Справа: № 823/1920/14 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
27 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Черкаська служба чистоти" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Черкаська служба чистоти" про стягнення заборгованості, -
У червні 2014 року, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Черкаська служба чистоти" про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не забезпечено нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2013 року, що тягне нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами та, як наслідок, нарахування пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій. Протягом 2013 року відповідачем не подавалась до служби зайнятості щомісячна інформація про наявні робочі місця для працевлаштування інвалідів, що свідчить про невжиття заходів для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з комунального підприємства "Черкаська служба чистоти", ідентифікаційний код 03328652, на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2013 році у розмірі 107697 (сто сім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 96 коп. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2014 року по 24.06.2014 року в розмірі 2261 (дві тисячі двісті шістдесят одна) грн. 70 коп.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач, зареєстроване як юридична особа 20.12.2000, ідентифікаційний код 03328652 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2014).
Відповідно до ч. 8 статті 69 Господарського кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 (далі по тексту - Закон).
Так, відповідно до статті 18 цього Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно, але не виключно, на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
При цьому підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; - створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; - надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються визначений означеною статтею Закону обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідного звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Статтею 19 Закону, в свою чергу, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відображається інформація щодо виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів, який подається щороку до 01 березня відділенню Фонду соціального захисту інвалідів згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №70 від 31.01.2007.
Разом з тим, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний у зв'язку з чим саме орган працевлаштування здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (стаття 18-1 Закону).
З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україн», слідує, що на підприємстві лежить лише обов'язок щодо створення та атестації відповідних місць для працевлаштування інвалідів, а також подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, проте саме працевлаштування відбувається шляхом надіслання державною службою зайнятості інвалідів на створені на підприємстві робочі місця. Обов'язок щодо самостійного підшукування інвалідів для працевлаштування на підприємстві законодавство на роботодавця не покладає.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №420 від 19 грудня 2005 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій»; наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Вказана статистична звітність подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до листа Черкаського міського центру зайнятості від 07.05.2014 року №04-17/2801, наданого на запит Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, позивача повідомлено, що 29.11.2013 року до Черкаського міського центру зайнятості від КП «Черкаська служба чистоти» (код ЄДРПОУ 03328652) надійшла інформація про вакансію (за формою 3-ПН) на посаду двірника, на яку можливе працевлаштування особи з обмеженими фізичними можливостями.
Фактичних відмов роботодавцем у працевлаштуванні осіб з обмеженими можливостями з числа зареєстрованих безробітних не було.
Також, надано інформацію щодо кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями (в розрізі посад), які перебували на обліку в Черкаському МЦЗ протягом 2013 року як зареєстровані безробітні (додаток).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем, як роботодавцем, не виконано обов'язок щодо щомісячного інформування служби зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 49 осіб, в тому числі середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 1 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 2; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 53848,00 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - не визначена.
Встановлено, що інвалід ОСОБА_3 працювала двірником у відповідача лише 1 місяць 2013 року.
Згідно статті 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Листом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 19.03.2014 №491/01-12 відповідач повідомлявся, що за даними звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік" (форма №10-ПІ) підприємство повинно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 107697 грн. 96 коп.
Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону, відповідач зобов'язаний був до 15.04.2014 року сплатити до відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік в сумі 107697 грн. 96 коп.
Оскільки відповідач у строк до 24.06.2014 року не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, розмір пені, нарахованої на суму недоїмки, за період прострочення з 16.04.2014 по 24.06.2014 (70 днів) складає 2261 грн. 70 коп., та розраховується виходячи з розміру облікової ставки НБУ на рівні 9,50 %. Одноденний розмір пені складає: 9,50 х 120/100/365 = 0,03 %. Сума пені, що необхідно сплатити: (107697,96 х 0,03%) х 70 днів = 2261 грн. 70 коп.
З огляду на те, що протягом 2013 року відповідач не повідомляв центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не вжито всіх передбачених законодавством України заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.
За таких обставин, вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2013 році в розмірі 107697 грн. 96 коп. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2261 грн. 70 коп.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Черкаська служба чистоти" - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 02 грудня 2014 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено - 27 листопада 2014 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.