Справа: № 826/5157/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
25 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача прокурораБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Кожарко О.О. Ханчич Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року у справі за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» про стягнення пені, -
В квітні 2014 року Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» в якому просив стягнути з відповідача пеню в сумі 54 712,21 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Заступник прокурора м. Києва та Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Прокуратурою м. Києва було проведено перевірку додержання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за результатами якої встановлено, що посадовими особами Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів проведено виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, реєстрації у відділенні Фонду, подання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, своєчасного та повного надходження адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України.
За результатами перевірки відділенням Фонду складено акт від 14.12.2012 № 117-П12 щодо недодержання товариством нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2009-2011 роки та нараховано суму штрафних санкцій і пеню.
24.04.2013 відділенням Фонду пред'явлено позов до ТОВ «Зара Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 2 289 905,42 грн. за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Постановою суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 826/7944/13-а позов задоволено частково.
Як встановлено в ході проведення прокуратурою перевірки, відповідно до розрахунків, які додані до зазначеної справи відділенням Фонду, пеня розрахована на дату складання акта перевірки, тобто на 14.12.2012, а не на час подання позовної заяви до суду - 24.04.2013.
Позивач зазначає, що відділенням Фонду зроблено перерахунок пені на загальну суму 54 712,21 грн. (за 2009 рік - 11 684,05 грн., 2010 рік - 25 121,04 грн., 2011 рік - 17 907,12 грн.), яка підлягає стягненню з ТОВ «Зара Україна».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство не передбачає стягнення пені окремо від адміністративно-господарських санкцій.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, їх гарантії, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, відповідальність підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, умови сплати адміністративно-господарських санкцій визначені в Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя).
Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно п. 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м .Києва від 31 жовтня 2013 року у справі № 826/7944/13-а за позовом Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 2 289 905,42 грн., позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» на користь Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та пеню: за 2009 р. в розмірі 384 346,20 грн. та пеню в розмірі 74 871,38 грн.; за 2010 р. в розмірі 944 388,64 грн. та пеню в розмірі 115 027, 92 грн.; за 2011 p. в розмірі 504 916,44 грн. та пеню в розмірі 24 336,18 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та пені за 2009-2011 роки вирішено у судовому порядку, рішення набрало законної сили та виконано.
Нормами законодавства встановлено, що у позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
Судом першої інстанції вірно вказано, що посилання позивача на порушення працівниками Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки законодавець не передбачає стягнення пені окремо від адміністративно-господарських санкцій.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано - 28.11.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.