КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
16 жовтня 2014 року справа № П/811/2829/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:
позивача : Музиченко Л.П.
відповідача : Бобуха С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОбласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград"
доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
провизнання протиправним та скасування рішення №0017451702 від 25.06.2014року -
Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" (далі - позивач, ОКВП "Дніпро-Кіровоград") звернулося до суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення №001745170 від 25.06.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОКВП "Дніпро-Кіровоград" застосовано штрафну санкцію та пеню на загальну суму 2 198 825,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що рішення підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, винесене з порушенням норм чинного законодавства. Свою позицію мотивував тим, що ОКВП "Дніпро-Кіровоград" не отримало від відповідача разом з оскаржуваним рішенням розрахунку нарахованих штрафних санкцій і пені та відповідно не може перевірити правильність їх нарахування за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву у відповідності до змісту якого позовні вимоги ним не визнаються у повному обсязі, оскільки встановлена несвоєчасна сплата позивачем єдиного внеску, а тому рішення є правомірним.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, що викладені у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст.4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
ОКВП "Дніпро - Кіровоград" відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 13.7 ст. 13 Закону органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Таким чином, враховуючи вимоги зазначених норм матеріального права, позивач був зобов'язаний розрахувати розмір єдиного внеску та сплатити єдиний внесок у встановлений законодавством термін.
Відповідно до абзацу 3 ч.8 ст. 9 Закону № №2464-VІ базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що направлення підприємству рішення в якому міститься зобов'язання сплатити фінансові санкції (штраф та пеню) за несвоєчасну сплату єдиного внеску без його (рішення) належного обґрунтування розрахунком розміру нарахованих санкцій із зазначенням періоду такого нарахування та сумою недоїмки на яку ці санкції нараховувались є грубим порушенням майнових інтересів підприємства.
У відповідності до п.7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 09.09.2013 року №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за №1622/24154 (далі - Інструкція), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
Згідно додатку 9 Інструкції, у рішенні про застосування штрафних санкцій та нарахування пені необхідно зазначити період, за який застосовано відповідні штрафні санкції та пеня.
Отже, вказаною нормою права визначено, що розрахунок фінансових санкцій, у визначеному пп.7.2.2 Інструкції випадку, здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
В судовому засіданні встановлено, що станом на 01.10.2013 року ОКВП "Дніпро-Кіровоград" мало заборгованість по єдиному внеску в сумі 3 583 805,93 грн., що підтверджується даними з облікової картки позивача (а.с.56).
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ОКВП "Дніпро-Кіровоград" в 2013-2014 роках мало заборгованість по єдиному внеску, яку частково сплачувало.
Відповідно до облікових даних позивача, встановлено, що з серпня 2013 року по травень 2014 року у підприємства накопичувався борг з єдиного соціального внеску на загальну суму 14 680 012,42 грн. Позивач погашав вказану заборгованість у вказаному вище періоді.
В зв'язку з несвоєчасною сплатою, підприємству автоматично розраховано штрафну санкцію (10%) в сумі 1 468 001,34 грн. та пеню (0,1 %) в сумі 730823,94 грн. Сума штрафної санкції та пені разом складає 2 198 825,28 грн. (а.с.21).
Таким чином, в судовому засіданні підтверджено, що позивач дійсно мав заборгованість зі сплати єдиного внеску.
25.06.2014 року Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області сформовано рішення №0017451702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 1468001,34 грн. та нараховано пеню в розмірі 730 823,94 грн. (а.с.10).
Дане рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені винесено за період з 21.08.2013 року по 23.05.2014 року, про що зазначено в рішенні у відповідності з додатком 9 до Інструкції, що додатково підтверджується розрахунком фінансової санкції та пені (а.с.21).
Таким чином, законом №2464-VI та Інструкцією, не передбачено обов'язку надсилання платникам єдиного внеску разом із рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені розрахунку розміру застосованих фінансових санкцій та нарахованої пені.
Відповідно до ч.11 ст.9 Закону у раз несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, згідно із законом.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та (або) несплачена у строки, встановлені Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з ч.6 ст.25 Закону, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафу, пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені в порядку календарної черговості їх виникнення.
З огляду на вищевказане, розглянувши наявні в справі матеріали, суд дійшов висновку, що рішення №001745170 від 25.06.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафну санкцію та пеню на загальну суму 2 198 825,00 грн., винесено відповідачем правомірно, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Згідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
У ході розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути решту суми судового збору.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 487,20 грн., таким чином, позивач має сплатити 90% недоплаченої суми, що становить 4384,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (код ЄДРПОУ - 03346822) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом ОКВП "Дніпро-Кіровоград" , Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.В. Жук