17 листопада 2014 р.Справа № 2а-1670/8052/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: П'янової Я.В. , Бартош Н.С.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 2а-1670/8052/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,
12.10.2011 року, Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач), в якому, після зменшення, просить суд про скасування податкового повідомлення-рішення №0001002302/191 від 30.09.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 104 345 143 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.09.2011 року № 001002302/191 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 104 345 143 грн.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.
Працівниками податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яке виникло за рахунок від"ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у травні 2011 року, про що складений акт від 14.09.2011 року №6663/123-309/00191282.
Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.4 статті 200, п. 201.10 ст. 201 ПКУкраїни, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 104 345 693 грн.; ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 1 402 726 грн..
За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2011 року № 0001002302/191, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 104 345 693 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із приписів Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
На підставі п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.4 ст. 198 вказаного кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Пункт 201.7 ст. 201 ПК України, каже, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачені статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно із п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 Податкового кодексу України).
Пункт . 200.3. ст. 200 ПКУкраїни зазначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4. ст. 200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем стали сумніви щодо обгрунтованості сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 104 345 143 грн., що підлягають відшкодуванню на рахунок платника у банку, сформована за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 104 345 143 грн., що декларувалось у травні 2011 року (податкова декларація з податку на додану вартість № 9004149355 від 17.06.2011 року).
Матеріали справи свідчать про те, що на підставі даних податковою декларацією позивача від 19.07.2011 року з податку на додану вартість за червень 2011 року, зареєстрованою за вхідним №9005021365 від 20.07.2011 року, зокрема, додатку - довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) від 19.07.2011 року зареєстрований за вхідним № 9005021370 від 20.07.2011 року, розрахунком суми бюджетного відшкодування (Д3) від 19.07.2011 року, зареєстрованим за вхідним № 9005021375 від 20.07.2011 року, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) від 19.07.2011 року, зареєстрованим за вхідним № 9005021376 від 20.07.2011 року, сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 104 345 693 грн.
Окрім цього, колегія суддів зауважує про те, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 104 345 143 грн., що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, сформована за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 104 345 143 грн., що декларувалось у травні 2011 року (податкова декларація з податку на додану вартість № 9004149355 від 17.06.2011 року) .
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що в акті перевірки, пояснень представника позивача та відповідача, наданих під час розгляду справи, письмового розрахунку відповідача сум податку на додану вартість, визначених за спірним податковим повідомленням-рішенням /а.с. 142-144; т. 33/, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року частково визначена за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість травня 2011 року в розмірі 14 596 125 грн.
Крім цього, колегія суддів зазначає про те, що в акті перевірки, за наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки, результати якої оформлено актом від 11.08.2011 р. №5847/23-309/00191282, встановлено, порушення 198.1., п. 198.6., п. 198.4. ст.198 ПК України, ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, в результаті чого завищено заявлену суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 14 596 125 грн.
У відповідності до даних п. 3 висновків акту позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у квітні 2011 року від 11.08.2011 №5847/23-309/00191282.
Порушення встановлені наведеною вище перевіркою склали у порушенні ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 14596125,00 грн. .
Згідно до відомостей, що містять в акті позапланової виїзної перевірки позивача від 11.08.2011 №5847/23-309/00191282 та наданих до суду розрахунку сум податку на додану вартість, визначених за спірним податковим повідомленням-рішенням вбачається, що зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 14596125,00 грн. виникло на підставі формуванням податкового кредиту позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ "Компанія-Інтергал", ВАТ "Укрзакордонгеологія", ТОВ "Компанія "Глобус", ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс", ДП "Донбастехмаш" АТЗТ "Укрмашпром", АТЗТ "Укрпромтехсервіс", ПП "Євробудсервіс", ТОВ Футбольний клуб "Ворскла".
За результатами розгляду акту перевірки від 11.08.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 № 0000742302/161, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 14596126,00 грн., в тому числі 14596125,00 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами судового оскарження постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № 2а-1670/7358/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000742302/161 від 26 серпня 2011 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до даного спору правила статті 72 КАС України.
Частина 1 ст. 72 КАС України, каже,що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В підвердження реального характеру здійснених операцій позивачем до матеріалів справи надані копії документів бухгатлтерського обліку по господарським операціям з ТОВ "Компанія-Інтергал" /а.с. 4-101; т. 35/, з ВАТ "Укрзакордонгеологія" /а.с. 13-89; т. 34/, з ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" /а.с. 71-246; т. 38, т. 39, а.с. 1-23; т. 40/, з ДП "Донбастехмаш" АТЗТ "Укрмашпром" /а.с. 90-131; т. 34/,з АТЗТ "Укрпромтехсервіс"/а.с. 179-239; т. 34/, з ПП "Євробудсервіс" /а.с. 132-140; т. 34/, з ТОВ Футбольний клуб "Ворскла" /а.с. 141-178; т. 34/.
Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає що позов обґрунтований та позивачем було правильно сформований податковий кредит за результатами даних господарських операцій.
З приводу доводів апеляційної скарги відповідача про сумнівний характер господарської операції зТОВ Футбольний клуб "Ворскла", то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ Футбольний клуб "Ворскла", з яким укладений договір про проведення рекламних заходів від 01 лютого 2011 № 244/4661.
У відповідності до умов даної угоди ТОВ Футбольний клуб "Ворскла" зобов'язується надати позивачу рекламні послуги (здійснити рекламу продукції, виготовленої позивачем ) шляхом реклами товарного знака "FERREXPO Poltava Mining" на умовах та в порядку, визначених цим договором та Додатками, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Крім цього, умовами даної договору передбачено, що ТОВ «ФК «Ворскла» надає рекламні послуги Чемпіонату України змагань з футболу серед команд професійних клубів протягом часу з 01.02.2011 р. по 31.12.2011 р..
В підвертдження реального характеру отриманих послуг позивач надав до матеріалів справи податкову накладну від 05.05.2011 №3, рахунок-фактуру від 01.05.2011 №41, платіжне доручення від 05.05.2011 №15618.
Крім цього, колегія суддів зазначає що позивач є власником свідоцтва №6943 від 28.06.l996 на знак для товарів і послуг - "FERREXPО Poltava Mining", виданим Державними Департаментом інтелектуальної власності.
Об'єктом реклами є продукція, що виробляється позивач, при цьому реклама проводиться за допомогою демонстрації (згадування) відповідного товарного знака і послуг.
Метою виконання даної господарської операції є те, що позивач популяризуючи/рекламуючи свій товарний знак - "FERREXPO Poltava Mining" за допомогою ТОВ Футбольний клуб "Ворскла" доводить своїм контрагентам/покупцям продукції, акціонерам, фінансовим установам про свою сталість, стабільність на ринку залізорудної сировини.
До суду апеляційної інстанції позивачем додатково надані фотокопії, що безпосередньо підтверджують виконання даної господасрької операції, копії техніко-економічних таблиць позивача економічного ефекта від отримання даних рекламних послуг.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 133333,33 грн. по проведенню рекламних заходів.
Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем обгрунтовано заявлено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 14 596 125 грн. та, відповідно, за її рахунок правомірно частково сформовано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року.
Стосовно частини позовних вимог про правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за результатаим господарських операцій в травні 2011 року у розмірі 2 754 752, 35 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ "Ферострой", ТОВ з ІІ "Юромаш", ТОВ "Завод низьковольтної апаратури "Лідер Електрик", ТОВ "Еллай", КП "Кредо", ТОВ "Комерційна фірма "Вітлюс", ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект", ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи", ТОВ "Спецслав", ТОВ "Інтех", ПП «Фірма "Іліта", ТОВ "СП "Юкойл", ПП "Оміс", то колегія суддів зазначає наступне.
Податковий орган свої заперечення обумовлює відомостями із бази даних системи автоматизованого співставлення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.
У відповідності до висновку відповідача по ланцюгу постачання від постачальників позивача не встановлено фактичного руху товару до виробника або імпортера, і в даному випадку контрагенти не мали необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів тощо.
Крім цього, контрагенти ПП «Фірма "Іліта", ПП "Оміс", ТОВ "СП "Юкойл" відсутні за місцезнаходженням, тому операції здійснені без мети настання реальних наслідків.
Окрім цього, матеріали справи свідчать про те, що позивачем у травні 2011 року включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 21 302 грн. 36 коп. за результатами госопдарських операцій із ТОВ "Черкаський дерево просочувальний комбінат", ТОВ "Гофер", ПП "Альбатрос", ТОВ "Укрспецком".
Податковим органом ставиться під сумнів фактичний характер даних господарських операцій у зв"язку з находженням відомостей автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року, а саме - невідповідність сум податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача та його контрагентів за травень 2011 року.
До матеріалів справи позивачем надані копії документів первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з: ТОВ "Ферострой" /а.с. 1-240, т.8; а.с. 1-98, т. 9; а.с. 72-243, т. 10; а.с. 1-247, т. 11; а.с. 1-251, т. 12; а.с. 1- 249, т. 13; а.с. 1-239, т. 14; а.с. 1-250, т. 15; а.с. 1-245, т. 16; а.с. 1-86, т. 17; а.с. 24-237, т. 40; а.с. 1-250, т. 41; а.с. 1-247; т. 42; а.с. 1-243, т. 43; а.с. 1-246, т. 44; а.с. 1-249, т.45; а.с. 1-250, т. 46; а.с. 1-114, т. 47; а.с. 219-244, т. 51; а.с. 1-250, т. 52; а.с. 1-249, т. 53; а.с. 1-122, т. 54/;
з ТОВ з ІІ "Юромаш" /а.с. 1-249, т.3; а.с. 1-88, т. 4; а.с. 1-111, т. 7; а.с. 104-248, т. 50; а.с. 1-218, т. 51; а.с. 144-149, т. 54/;
з ТОВ "Завод низьковольтної апаратури "Лідер Електрик" /а.с. 158-240, т.1.; а.с. 171-194, т. 7.; а.с. 57-189, т. 37.; а.с. 162-167, т. 54/;
зТОВ "Еллай" /а.с. 108-119, т. 4.; а.с. 115-208, т. 47/;
з КП "Кредо" /а.с. 70-220, т.2.; а.с. 112-128, т. 7.; а.с. 209-247, т. 47.; а.с. 1-198, т. 48.; а.с. 138-143, т. 54/; з
ТОВ "Комерційна фірма "Вітлюс" /а.с. 167-236, т. 4.; а.с. 223-235, т. 48.; а.с. 1-131, т. 49./;
з ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" /а.с. 1-12, т. 5; а.с. 11-51, т. 38/; з ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" /а.с. 1-56, т. 10.; а.с. 115-164, т. 20.; а.с. 1-111, т. 30.; а.с. 102-242; т. 35; а.с. 1-18, т. 36./;
з ТОВ "Спецслав" /а.с. 13-37, т. 5; а.с. 8-56, т. 37/;
з ТОВ "Інтех" /а.с. 38-47, т. 5; а.с. 197-222, т. 48/;
з ПП «Фірма "Іліта" /а.с. 129-156, т. 7.; а.с. 178-250, т. 49.; а.с. 1-51, т. 50.; а.с. 150-161, т. 54./;
з ТОВ "СП "Юкойл" /а.с. 155-166, т. 4.; а.с. 231-250, т. 36.; а.с. 1-7, т. 37/;
з ПП "Оміс" /а.с. 241-260, т.1.; а.с. 157-170, т. 7.; а.с. 132-177, т. 49.; а.с. 235-241, т. 54/, на підставі яких сформований склад податкового кредиту ВАТ "Полтавський ГЗК" за травень 2011 року.
Вказані вище докази, - а саме договори; специфікацій; калькуляцій; додаткових угод; договірної ціни; зведених реєстрів виконаних робіт, рахунків-фактур; податкових накладних; видаткових накладних; платіжних доручень; прибуткових ордерів; товарно-транспортних накладних; актів надання послуг; актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в; актів на передачу основних матеріалів, конструкцій та деталей підрядній організації; акти на використані при ремонті матеріали; приймально-здаточних актів на використання основних матеріалів, конструкцій та деталей; актів на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, запасних частин, отриманих при розбиранні (демонтажі) основних засобів; талонів замовника до подорожнього листа; списків працівників, що направляються для проходження ввідного інструктажу на підприємстві-позивачі згідно укладених договорів.
Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає що позов обґрунтований та позивачем було правильно сформований податковий кредит за результатами даних господарських операцій.
Судом першої інстанції був зроблений правильний висновок про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Ферострой", ТОВ з ІІ "Юромаш", ТОВ "Завод низьковольтної апаратури "Лідер Електрик", ТОВ "Еллай", КП "Кредо", ТОВ "Комерційна фірма "Вітлюс", ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект", ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи", ТОВ "Спецслав", ТОВ "Інтех", ТОВ фірма "Іліта", ТОВ "СП "Юкойл", ПП "Оміс" здійснювалися з метою використання їх в господарської діяльності.
Згідно а. "6" ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).
Частина 2 статті 17 зазначеного Закону каже, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи.
Матеріали справи свідчать про те, що з що адреси місцезнаходження ТОВ фірма "Іліта", ТОВ "СП "Юкойл", ПП "Оміс", зазначені ними у податкових накладних виданих позивачу, відповідають відомостям про зареєстроване місцезнаходження цих юридичних осіб згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
З питань частини позовних вимог про порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201, п. 198.1., п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України в частині завищення податкового кредиту та відповідно від'ємного значення за травень 2011 року й бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року у сумі 21 302, 36 грн. по операціям позивача з ТОВ "Черкаський дерево просочувальний комбінат", ТОВ "Гофер", ПП "Альбатрос", ТОВ "Укрспецком", то колегія суддів зазначає наступне.
Податковим органом зазначається у співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року, а саме невідповідність сум податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача та його контрагентів за травень 2011 року.
Негативні наслідки від невиконання контрагентом позивача своїх податкових зобов"язань настають тільки для контрагента позивача.
Матеріали справи свідчать про реальний характер даних господарських операцій.
Так, позивачем для підтвердження своїх доводів надані до суду наступні копії документів бухгалтерського обліку, а саме з взаємовідносинам з ТОВ «Гофер» - договорів з додатками, додаткових угод, графіку виконання робіт, рахунків-фактур, актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, актів на витрачені під час ремонту матеріали, податкових накладних, платіжних доручень /а.с. 128-211, т. 9; а.с. 18- 230; т. 36/;
по взаємовідносинам з ПП «Альбатрос» - рахунків-фактур, видаткових накладних, прибуткових ордерів, податкових накладних, платіжних доручень /а.с. 195-230, т. 7; а.с. 190-248, т. 37; а.с. 1-10, т. 38/;
по взаємовідносинам з ТОВ «Укрспецком» - договору з додатками, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, платіжних доручень /а.с. 64-70; т. 38/;
по взаємовідносинам з ТОВ "Черкаський дерево просочувальний комбінат" - рахунків-фактур, видаткових накладних, прибуткових ордерів, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних /а.с. 48-74, т. 5; а.с. 52-103, т. 50/.
Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає що позов обґрунтований та позивачем було правильно сформований податковий кредит за результатами даних господарських операцій.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту та відповідно від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 року і бюджетного відшкодування за червень 2011 року в розмірі 19 224 366,29 грн., внаслідок включення у травні 2011 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних минулих періодів, то колегія суддів зазначає наступне.
Податковим органом зазначається про необгрунтованість включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за результатами господасрьких операцій із-за відсутності заяв до органу державної податкової служби про ненадання своєчасно податкових накладних постачальників.
Позивач не мало право включати накладні до реєстру отриманих податкових накладних в періоді, який не співпадає з датою виписки вищевказаних податкових накладних.
Крім цого, відповідачем вказано про те, що при складанні декларації з податку на додану вартість та реєстрів необхідно дотримуватись правил при яких, якщо виявлені податкові накладні, отримані й оплачені у минулих податкових періодах, і помилково не включені до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони отримані, то необхідно було подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації з податку на додану вартість за той звітній період, в якому платник мав право на включення сум податку на додану вартість по зазначених податкових накладних до податкового кредиту.
У відповідності до п.п."а" п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
У відповідності до пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження відмови з боку постачальників товарів, послуг надати позивачу податкові накладні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підставою для формування податкового кредиту податку на додану віртість покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем, та заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Матеріали справи свідчать про те, що податковим органом не заперечується, що зазначені податкові накладні, які виписані позивачу його контрагентами, відповідають вимогам Податкового кодексу України, а позивачем здійснена сплата сум податку на додану вартість, яка заявлена до бюджетного відшкодування.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Аналізуючи наведені вище норми, колешія суддів дійшла до висновку про те, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове законодавство не встановлює обов'язкової вимоги у таких випадках документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані.
Матеріали справи свідчать про те, що зазначений строк позивачем не порушено.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивач має право на податковий кредит.
Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.14, 201.15 ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.
Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.
Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.
Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.
Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697), чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин, було затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.
Як вбачається із матеріалів справи позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за травень 2011 року.
Крім цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надання до перевірки податкових накладних, зазначених у акті перевірки, відображення позивачем цих податкових накладних в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.
За таких обставин, колегія суддів вважає про правомірність дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість за травень 2011 року, податкових накладних, отриманих позивачем у травні 2011 року, проте виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах.
Стосовно висновків податкового органу про порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2011 р. на суму 67 748 598 грн., то колегія суддів зазначає наступне.
Податковим органом зазначається про порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК України у зв"язку з тим, що підприємством надані платіжні доручення, які підтверджують факт оплати податкових накладних не травня 2011 року, в якому виникло від'ємне значення, що вплинуло на суму бюджетного відшкодування червня 2011 року на загальну суму 41 965 985 грн., а інших звітних періодів, від'ємне значення яких вже було використано в попередніх періодах, а також те, що підприємством надано платіжні доручення, які підтверджують факт попередньої оплати за поставку товарів (послуг) контрагентам по яким фактичної поставки товарів (послуг) не відбулося на загальну суму 25 782 613 грн.
У відповідності до п. 14.1.18 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно п. 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
На підставі п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4. ст. 200 ПК України, зазначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи із викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позову, наявність права позивача на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах.
Як вбчається із матеріалів справи, позивач є отримувачам товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг 67 748 598 грн. податку на додану вартість.
В підтвердження даної позиції позивачем надані, а саме: копії платіжних доручень, на підтвердження факту оплати на користь інших підприємств постачальникам товарно-матеріальних цінностей, надавачам послуг та виконавцям робіт на загальну сума податку на додану вартість, яка сплачена у вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей, наданих послуг та виконаних робіт у розмірі 104 345 143 грн. /а.с. 47- 213, т. 21; а.с. 1-209, т. 22; а.с. 1-197, т. 23; а.с. 1-211, т. 24; а.с. 1-182, т. 25; а.с. 1-184; т. 26; а.с. 1-173, т. 27; а.с. 1- 228; т. 28; а.с. 1-203, т. 29/,
реєстр платіжних доручень до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р. /а.с. 2-46, т. 21/,
реєстр платіжних доручень (бюджетне відшкодування по декларації з податку на додану вартість за травень 2011 р.) /а.с. 168-208; т. 31/,
реєстр платіжних доручень до розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 р. /а.с. 177-167; т. 31/,
реєстр платіжних доручень до розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 р. /а.с. 81-167; т. 31/,
реєстр платіжних доручень до розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 р. /а.с. 210-244; т. 31/,
посвідчені копії рахунків № 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками за період з лютого по травень 2011 року /а.с. 2-255; т. 32/.
Надані до суду докази не свідчать про те, що частина залишку від'ємного значення податку на додану вартість, фактично сплаченого не в травні 2011 року, в якому виникло від'ємне значення, а в інших звітних періодах, на загальну суму 41 965 985 грн. брала участь в розрахунках бюджетного відшкодування в попередніх податкових періодах, а представником відповідача при наданні пояснень під час розгляду справи зазначено на відсутність таких доказів та неможливість конкретного визначення сум.
З приводу доводів апеляційної скарги відповідача про порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК України,у зв"язку з наданням платіжних дорученнь, які підтверджують факт попередньої оплати за поставку товарів (послуг) контрагентам по яким фактичної поставки товарів (послуг) не відбулося на загальну суму 25 782 613 грн., то колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186) рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами", який має, зокрема, субрахунок 644 "Податковий кредит" на якому ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання, призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету.
Пункт 201.14 статті 201 ПК України каже, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.
Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 ПК України).
На підставі п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За загальним правилом, встановленим нормою пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Пунктом 200.1. статті 200 ПК України зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Виходячи із аналізу викладених вище норм, колегія суддів вважає, що у разі здійснення оплати, у тому числі попередньої, покупцем товарів або послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, у останнього виникає право на віднесення сум податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, до податкового кредиту за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, підтверджених належним чином оформленими податковими накладними. При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Колегія суддів вважає обгрунтованими зауваження суду першої інстанції про те, що актом перевірки зазначено, що стосовно висновків відповідача пов'язаних із наданням позивачем до перевірки платіжних доручень, які підтверджують факт попередньої оплати постачальникам товарів/послуг, питання фактичної поставки товарів/послуг не досліджувалось, реальність цих операцій під сумнів не ставилась, фактів безтоварності операцій, по яких проведено попередню оплату, не встановлено.
Надана до матеріалів справи довідка позивача каже, що попередня оплата товарів (послуг), сума сплаченого податку на додану вартість в вартості яких становить 25782613 грн. здійснювалась з метою подальшого використання товарів (послуг) у господарській діяльності товариства /а.с. 169; т. 54/.
Таким чином, колегія суддів, вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не порушено п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок надання платіжних доручень, які підтверджують факт попередньої оплати за поставку товарів (послуг) контрагентам по яким фактичної поставки товарів (послуг) не відбулося на загальну суму 25 782 613 грн.
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 етапі 2 КАС України.
Колегія суддів, вважає,що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою,з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 2а-1670/8052/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бартош Н.С. П'янова Я.В.
Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2014 р.