25 листопада 2014 року м. Чернігів Справа № 825/3410/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
при секретарі Тищенко М.В.,
за участю представників сторін
від позивача Негоди В.І.,
від відповідача Качанок О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» звернулось до суду з адміністративним про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15.10.2014 № 0003622200, № 0003632200, № 0003642200.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» співпрацювало із ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Скарлетт-Метиз», ТОВ «БК «Будінвест-проект», ТОВ «Лідер Нафта» відповідно до укладених договорів.
Виконання договорів підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та витрати, актами передачі виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями, податковими накладними, видатковими накладними.
На підставі виписаних податкових накладних, в перевіряємий період, сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.
При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентами, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, його товарності та реальності.
Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Скарлетт-Метиз», ТОВ «БК «Будінвест-проект», ТОВ «Лідер Нафта», а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (т. 10 а. с. 243-246), в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка TOB «Фірма «МЖК-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за її результатами складений акт від 29.09.2014 №2207/22/14239928, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 57.1 ст. 57 та п.2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України.
Як на підставу нікчемності укладених договорів між позивачем та його контрагентами відповідач посилається на довідку ДПІ у Подільському районі ГУ Міпдоходів у м. Києві від 20.03.2014 № 148/26-56-22-01-03/38091733 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГАТІОРА» щодо господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.13 по 31.01.14», акт ДПІ у Деснянському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 №387/26-52-22-03-14/37312719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гефест Альянс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.12 по 31.12.12», акт ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська від 24.01.2013 №53/226/33515932 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скарлетт-Метиз» з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків ТОВ «Ривс» за липень 2012 року, ТОВ «Галактика М» за лютий, квітень 2012 року», акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.06.2014 № 1483/2207/37931989 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ГОВ «ЛІДЕР НАФТА» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.03.2014».
Також, відповідач посилається на висновок ОУ ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про результати відпрацювання ризикового платника податків, пояснення директора ТОВ «Гефест Альянс» ОСОБА_3, згідно яких факт реєстрації на нього ГОВ «Гефесг Альянс» йому невідомий, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства він не мав, жодних бухгалтерських або документів податкової звітності він не підписував.
Крім того, в ході проведення перевірки підприємством не надано документи, що підтверджують транспортування (доставку) товарів від ТОВ «Грант Тайм» до ТОВ «Фірма «МЖК-Сервіс» (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності/журнали довіреностей ). До перевірки не було надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому-передачі товару. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. Тобто, у контрагентів/постачальників відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям.
На перевірку було надано податкові накладні та видаткові накладні на придбання паливно-мастильних матеріалів (бензин, дизпаливо), проте, в ході проведення перевірки підприємством не надано документи, що підтверджують фактичне отримання дизпалива від ТОВ «Лідер Нафта» згідно договору - інформаційних чеків.
З урахуванням вищевикладеного відповідач вважає позов безпідставним, необгрунтованим та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 14239928) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 25.11.1993, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 101955 (т. 1 а. с. 105), довідкою АА № 818288 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а. с. 106), є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 33913857 (т. 1 а. с. 107), наявна ліцензія на ведення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що підтверджується копією ліцензії серії АЕ № 180187 (т. 1 а. с. 108). Ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 26.08.2014 № 2478, № 2479, від 09.09.2014 № 2605 відповідно ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт від 29.09.2014 № 2207/22/14239928 (т. 1 а. с. 20-83), яким встановлено порушення: п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України.
За результатами висновків акту прийнято податкові повідомлення рішення:
- № 0003622200 від 15.10.2014 (т. 1 а. с. 17), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 450981,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 360785,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90196,00 грн;
- № 0003642200 від 15.10.2014 (т. 1 а. с. 19), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 107146,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 85717,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21429,00 грн;
- № 0003632200 від 15.10.2014 (т. 1 а. с. 18), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 573776,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 459021,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 114755,00 грн.
Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Основними видами діяльності ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» є будівництво житлових і нежитлових будівель, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництво металевих дверей і вікон, роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, діяльність у сфері архітектури, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а. с. 106).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Скарлетт-Метиз», ТОВ «БК «Будінвест-проект», ТОВ «Лідер Нафта» відповідно до укладених договорів.
Так, між ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» та ТОВ «БК «Гефест Альянс» було укладено договір підряду від 23.10.2013 № 49а (т. 1 а. с. 128-130), відповідно до умов якого замовник зобов'язується прийняти та оплатити, а підрядник зобов'язується на свій ризик за замовленням замовника виконати підготовчі роботи земельного майданчика для зберігання ЦЕТ.
Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.
Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна (т. 1 а. с. 131-149).
Також, між ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» та ТОВ «БК «Гефест Альянс» було укладено договір підряду № 21 від 29.04.2013 (т. 1 а. с. 150-153), відповідно до умов якого замовник зобов'язується прийняти та оплатити, а підрядник зобов'язується на свій ризик за замовленням виконати конкретний перелік робіт, а також було укладено договори підряду № 20 від 29.04.2013 (т. 1 а. с. 163-166), № 73 від 06.12.2012 (т. 1 а. с. 182-185), № 63г від 23.10.2012 (т. 1 а. с. 218-221), № 63в від 23.10.2012 (т. 1 а. с. 239-242), № 63б від 23.10.2012 (т. 2 а. с. 10-13), № 63а від 23.10.2012 (т. 2 а. с. 41-44), відповідно до умов яких замовник зобов'язується прийняти та оплатити, а підрядник зобов'язується на свій ризик за замовленням виконати конкретний перелік робіт.
Договори підписано директорами підприємств та скріплено печатками.
Реальність виконання вказаних договорів та використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджують наступні первинні документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, податкові накладні, договірна ціна, локальні кошториси, відомість ресурсів до локального кошторису (т. 1 а. с. 167-181, 186-217, 222-238, 243-250, т. 2 а. с. 1-9, 14-40, 45-96).
ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» у перевіряємий період співпрацювало із ТОВ «Гатіора» відповідно до укладеної угоди, на підтвердження реальності якої суду надано видаткові та податкові накладні (т. 2 а. с. 97-98).
Також, ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» у перевіряємий період співпрацювало із ТОВ «Грант Тайм» відповідно до укладеної угоди, на підтвердження реальності якої суду надано видаткові та податкові накладні (т. 2 а. с. 105-122).
Так, між ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» та ТОВ «Скарлетт-Метиз» було укладено договори поставки від 14.05.2012 № 1051401 (т. 2 а. с. 123-124), від 16.09.2013 № 113091601 (т. 2 а. с. 127-128), відповідно до умов яких продавець продає, а покупець купує продукцію, іменовану у подальшому товар, найменування, марка, кількість, ціна та строки постачання якого узгоджуються рахунками-фактурами, які будуть вважатися невід'ємною частиною договору.
Договори підписано сторонами та скріплено печатками.
Реальність виконання вказаних договорів підтверджують податкові та видаткові накладні (т. 2 а. с. 125, 126, 129, 130).
ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» у перевіряємий період співпрацювало із ТОВ «БК «Будінвест-проект» відповідно до укладеної угоди, на підтвердження реальності якої, та на підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності суду надано наступні первинні документи: договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, податкові накладні, локальні кошториси (т. 2 а. с. 141-254, т. 3 а. с. 1-13).
Також, між ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» та ТОВ «Лідер Нафта» було укладено договори купівлі-продажу № 0213ЧТ від 03.01.2013 (т. 3 а. с. 14-18), № 1312ЧТ від 03.07.2012 (т. 3 а. с. 84-88), відповідно до умов яких продавець, протягом строку дії цього договору, зобов'язується передавати у власність покупця та відпускати через мережу АЗС нафтопродукти , належної якості (підтверджені сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, в кількості та за цінами, які зазначено у видаткових накладних, а покупець зобов'язується оплачувати вартість товару на умовах цього договору та отримувати товар на АЗС.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
Реальність виконання вказаного договору підтверджують видаткові накладні та податкові накладні (т. 3 а. с. 19-83, 89-168).
А також, на підтвердження наявності власних транспортних засобів і їх використання у власній господарській діяльності та використання придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності суду надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т. 3 а. с. 170-177).
Крім того, суду надано інформацію про подальше використання результатів робіт в оприбутковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС», а саме: генеральні договори підряду, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, договір комплексних робіт, акт приймання передачі виконаних робіт, калькуляція, дорожні листи автокрана, подорожні листи вантажного автомобіля, подорожні листи службового легкового автомобіля (т. 3 а. с. 183-255, т. 4 - т. 10 а. с. 1-235).
Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).
Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується наявними матеріалами справи (т. 1 а. с. 117-127, т. 2 а. с. 99-104, 131-140), а також самим актом перевірки, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів з контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.
При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Як на підставу нікчемності укладених договорів між позивачем та його контрагентами відповідач посилається на довідку ДПІ у Подільському районі ГУ Міпдоходів у м. Києві від 20.03.2014 № 148/26-56-22-01-03/38091733 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГАТІОРА» щодо господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.13 по 31.01.14», акт ДПІ у Деснянському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 №387/26-52-22-03-14/37312719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гефест Альянс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.12 по 31.12.12», акт ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська від 24.01.2013 №53/226/33515932 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скарлетт-Метиз» з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків ТОВ «Ривс» за липень 2012 року, ТОВ «Галактика М» за лютий, квітень 2012 року», акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.06.2014 № 1483/2207/37931989 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ГОВ «ЛІДЕР НАФТА» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.03.2014».
Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.
Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.
Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано, як і доказів такої фіктивності у перевіряємий період.
Так, посилання відповідача на допит директора ТОВ «Гефест Альянс» (т. 10 а. с. 247-252) та допит директора ТОВ «Грант Тайм» (т. 10 а. с. 253-256), їх показання про фіктивність підприємства та наявність кримінальних справ по даним підприємствам не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 та його показань він є директором ТОВ «Гефест Альянс» з грудня 2013 року, а період співпраці позивача із ТОВ «Гефест Альянс» по накладним до 31.10.2013 та по розрахункам до листопада 2013 року. Отже, господарські відносини позивача із ТОВ «Гефест Альянс» відбувалась до зміни директора ТОВ «Гефест Альянс» на ОСОБА_3, а отже ані протокол допиту свідка, ані наявність кримінальної справи не має відношення до співпраці ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» із ТОВ «Гефест Альянс».
Також, взаємовідносини ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» із ТОВ «Грант Тайм» по накладним відбувались до грудня 2012 року, а зміна директора ТОВ «Грант Тайм» на ОСОБА_4, що заперечує свою причетність до діяльності ТОВ «Грант Тайм» відбулась у лютому 2013 року, а отже ані протокол допиту свідка, ані наявність кримінальної справи не має відношення до співпраці ТОВ «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС» із ТОВ «Гефест Альянс».
Співробітниками податкового органу протиправно не було в повній мірі досліджено під час перевірки взаємовідносини із вищезазначеними контрагентами, їх реальність та товарність, а лише було використано висновки перевірок інших ДПІ, що призвело до протиправних висновків акту перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.
Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.
Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.
Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.
Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «МЖК-СЕРВІС», - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15.10.2014 № 0003622200, № 0003632200, № 0003642200.
Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя Д.В. Лобан