24 листопада 2014 року Справа № 145755/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання вчинити дії,-
Сторона позивача звернулася 19.09.2011 року в суд з адміністративним позовом про стягнення заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно із законом.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Згідно вимог ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу повинна виплачуватись додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, хоча відповідно до п. 4 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» фактично виплачується в значно меншому розмірі. Крім того, відповідно до вимог ст. 39 вказаного Закону останньому, як особі, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, має проводитись доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат, однак, відповідач також виплачує її у значно меншому розмірі. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 01.03.2011 року в межах строку позовної давності відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, а також призначити та виплатити доплату до пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2011 року в порядку скороченого провадження позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову пенсійного органу. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 19.03.2011 року з урахуванням проведених виплат за цей період.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив, оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Колегією суддів встановлено та підтверджено наявними у справі матеріалами, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, одержує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 22.05.2008 року, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Частиною 2 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 22.05.2008 року, визначено, що особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин є правильним та таким, що відповідає положенням Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що позивач має право на виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, не нижчому 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, та доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягає ч. 1, 2 ст. 39, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на підставі яких здійснювалось нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та доплати до пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав, суперечать положенням Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які є чинними на даний час.
При цьому суд бере до уваги, що дія норм ст.ст. 39, 51 вказаного вище Закону у 2010-2011 роках не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що інших постанов КМУ щодо встановлення розміру щомісячної доплати до пенсії після прийняття постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлені розміри виплат в якій залишаються незмінними по даний час, яка є чинною, не приймалося, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.
Однак, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, якою, зокрема, є постанова Кабінету Міністрів України № 987 від 20.06.2000 року «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення», та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає положенням вказаного Закону.
Отже, нарахування та виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та доплати до пенсії позивачу мали здійснюватися відповідно до норм ч. 1, 2 ст. 39, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів не бере до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинної з 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже з урахуванням наведеного, та враховуючи ч. 2 ст. 99 КАС України, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, зобов'язавши відповідача перерахувати і виплатити у передбаченому ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі двох мінімальних заробітних плат та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до 3 категорії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за період з 19.03.2011 року з урахуванням проведених виплат за цей період
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2011 року по справі № 2а-9368/11, без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга