Справа: № 758/763/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Захарчук С.С. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
14 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області на постанову Подільського районного суду м.Києва від 13 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії та доплати до пенсії,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду м.Києва із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області, в якому просила визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області здійснити їй перерахунок та виплату додаткової пенсії та доплати до пенсії за період з 1 січня 2011 року по 1 липня 2011 року.
Постановою Подільського районного суду м.Києва від 13 лютого 2013 року даний позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Київській області та отримує доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає в м. Буча, Київської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Крім цього, позивач має статус громадянина, який постійно поживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, що підтверджується наявним у неї посвідченням (а.с. 13).
Обґрунтовуючи правомірність нарахування позивачу доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що діяла до 28.12.2007 року), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в наступних розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, встановлено конкретні розміри таких компенсацій, зокрема:
- для доплати громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 520 тис. крб. (5,20 грн.).
Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, у тому числі встановлених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому вказане дає підстави для висновку про наявність у позивача права на отримання ним щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі, визначеному абз. 4 ч.1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1 січня 2011 року по 1 липня 2011 року (з урахуванням вимог позивача в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів), за виключенням сум фактично проведених виплат.
Отже, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Що стосується позову в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до вказаної норми Закону, позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Однак, відповідач всупереч ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) виплачував позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Згідно абзацу 5 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Перерахунок додаткової пенсії відповідачем було здійснено не у відповідності до ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а згідно підпункту 13 пункту 28 розділу II Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким текст ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в наступній редакції: «Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналізуючи норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком згідно ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), за період з 1 січня 2011 року по 1 липня 2011 року (з урахуванням вимог позивача в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів), за виключенням сум фактично проведених виплат.
Отже, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м.Києва від 13 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 20.10.14р.
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.