Справа: 826/12536/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
20 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Грибан І.О., Бєлової Л.В.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
за участю:
представника позивача Дерев'янко С.Ю.
представника відповідача Коваленко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Адамант" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Адамант" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донсбит" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Донсбит" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0003452201.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Будівельна компанія "Адамант" зареєстровано як юридичну особу, а також платником податку на додану вартість з 01.04.2010.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "БК "Адамант" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Донсбит" за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за результатами якої складено акт від 01.08.2014 №1853/26-53-22-01-21/36972558, згідно з висновками якого контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 149979,00 грн.
Вказані висновки мотивовано тим, що у позивача були відсутні правові підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Донсбит" за договорами підряду від 03.12.2013 №03/12/13 та від 03.01.2014 №03/01-БМР/14, оскільки, вказані операції не мали реального характеру.
Позивачем подано заперечення на даний акт, проте ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві листом від 13.08.2014 №16087/10/2653-22-01-11 повідомила позивача про правомірність висновків акта.
На підставі акту від 01.08.2014 №1853/26-53-22-01-21/36972558 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0003452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 224968,50 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 149979,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 74989,50 грн.
Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "БК "Адамант" не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, в той же час, з боку податкового органу доведено власну позицію, у зв'язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.08.2014 №0003452201.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи із наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, податковий орган зобов'язаний довести правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БК «Адамант» має ліцензію серії АЕ № 290699 на зайняття господарською діяльністю, пов'язаною зі створенням об'єктів архітектури, надану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, строк дії якої з 16.05.2014 по 23.08.2018.
Між ТОВ "БК "Адамант" (замовник) та ТОВ "Донсбит" (підрядник) укладено договір підряду від 08.01.2014 №08/01-ЕР/14, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик забезпечити виконання електромонтажних робіт системи електропостачання будівельних машин, що використовуються на об'єкті торгівлі та громадського харчування по вул. Вишняківській 6-8 у м. Києві у порядку та строки, які визначені даним договором, а замовник - прийняти та оплатити належно та в строки виконані підрядником роботи. Ціна договору складає 388 337,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 64722,83 грн.) (п. 3.1). За змістом п. 3.3 замовник здійснює передоплату (авансовий платіж) підряднику по цьому договору не пізніше 30.01.2014. Роботи виконуються підрядником протягом 220 днів з моменту підписання Договору (п. 3.4). Прийом-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акту виконаних робіт (п. 4.1). При цьому відповідно до п. 5.2 Договору підряднику надано право залучати субпідрядні організації для виконання робіт за умови погодження цього із замовником.
Також між сторонами укладено договір підряду від 03.12.2013 №03/12/13, відповідно до якого виконавець (ТОВ "Донсбит") зобов'язується на свій ризик забезпечити виконання електромонтажних робіт зовнішнього електропостачання будівельних механізмів по спорудженню об'єкту торгівлі та громадського харчування по вул. Вишняківській 6-8 у м. Києві (тимчасове електропостачання) у порядку та строки, які визначені даним договором, а замовник - прийняти та оплатити їх. Ціна договору складає 226 231,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 705,21 грн.) (п. 3.1). За змістом п. 3.3 протягом 100 банківських днів після підписання акту приймання-передачі робіт, замовник перераховує на поточний рахунок виконавця грошові кошти у розмірі 100% від ціни договору. Роботи виконуються протягом 50 робочих днів з моменту підписання цього договору (п. 3.4). Прийом-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акту виконаних робіт (п. 4.1). При цьому відповідно до п. 5.2 Договору виконавцю надано право залучати субпідрядні організації для виконання робіт за умови погодження цього із замовником.
На підтвердження реального виконання умов договорів позивачем надано договірну ціну, локальний кошторис, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису.
Крім цього, між сторонами укладено договір підряду від 03.01.2014 №03/01-БМР/14, відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати і передати замовнику будівельно-монтажні роботи на об'єкті торгівлі і громадського харчування по вул. Вишняківській 6-8 у Дарницькому р-ні м. Києва, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належно виконані підрядником роботи.
На підтвердження реального виконання умов договору надано додаток до нього №1, договірна ціна, локальний кошторис, підсумкова відомість до локального кошторису, відомість ресурсів витрат замовника.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок проводився у безготівковій формі, на підтвердження здійснення розрахунків за договорами позивачем надано оборотно-сальдові відомості та копії платіжних доручень.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що контрагентом позивача виписано на користь останнього податкові накладні.
Стосовно обставин наявності ділової мети та використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано копію договору генерального підряду на будівництво об'єкту торгівлі громадського харчування по вул. Вишняківській, 6-8 у Дарницькому районі міста Києва від 12.09.2011 № 12-09/ГПД/11 між ТОВ «Рекорд-2008» та ТОВ «БК «Адамант», відповідно до якого генпідрядник (ТОВ «БК «Адамант») зобов'язується на свій ризик власними і залученими засобами виконати всі роботи по будівництву Об'єкта (об'єкт торгівлі і громадського харчування по вул. Вишняківській 6-8 у Дарницькому р-ні м. Києва) згідно з проектною документацією, а замовник (ТОВ «Рекорд-2008») зобов'язується забезпечити генпідрядника обсягом робіт, передати затверджену проектну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи.
При цьому, згідно з п. 9 вказаного договору замовлення, постачання, приймання, розвантаження, складування, оборона та подача на будівельний майданчик, виробів та обладнання здійснюється силами Генпідрядника (ТОВ «БК «Адамант»).
Отже, позивач зазначає, що ТОВ "Донсбит" було залучене на виконання частини робіт по договору генпідряду позивача із ТОВ «Рекорд-2008».
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що послуги для позивача ТОВ "Донсбит" не надавав, в той же час, на виконання власних зобов'язань за наведеними договорами підряду залучив ТОВ "Донбастрансбуд".
Зазначене підтверджується наявними у справі копіями договорів підряду між ТОВ «Донбастрансбуд» та ТОВ «Донсбит» від 06.01.2014 № 03/01-БМР/-14 суб та від 14.01.2014 №08/01/ер-14 суб, на підтвердження виконання яких у матеріалах містяться копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в силу п. 5.2 Договорів підряду між ТОВ «БК «Адамант» та ТОВ "Донсбит", виконавцю (ТОВ «Донсбит») надано право залучати субпідрядні організації для виконання робіт за умови погодження цього із замовником.
В матеріалах відсутні докази щодо надання замовником згоди на залучення субпідрядної організації.
Також відсутні документи на підтвердження обставин передачі матеріалів підряднику (ТОВ «Донсбит»), переліку цих матеріалів, актів списання. Перелік будівельних матеріалів, що поставляє замовник надано лише стосовно Договору від 03.01.2014 №03/01-БМР/14 (Додаток № 1).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено фактичного руху активів при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ "Донсбит", наявності ділової мети та добросовісності позивача при укладенні договорів із вказаним контрагентом та подальшого використання у власній господарській діяльності, послуг, отриманих саме від ТОВ "Донсбит", тобто подальшого руху активів у процесі здійснення господарської операції, хоча саме на позивача, як суб'єкта, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат, покладено обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.
Враховуючи все зазначене вище, судом встановлено невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.
За таких обставин, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зафіксовано в акті перевірки, знайшли своє підтвердження, а отже суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог позивача та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, відсутні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Адамант" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Адамант" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донсбит" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено 21.11.2014
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Грибан І.О.
Бєлова Л.В.