Справа № 640/22336/13-ц
н/п 2/640/2833/14
06 жовтня 2014 року
Київський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Нев'ядомського Д.В. при секретарі Косаригіної Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності.
В обґрунтування свого позову вказав, що з часу свого народження та до теперішнього часу він мешкає у домоволодінні АДРЕСА_1.
Згідно з Будинковою книгою для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1, яка ведеться з 1950 року, та довідкою Комунального виробничого підприємства по обслуговуванню приватних домоволодінь і зелених насаджень Київського району м. Харкова від 01.10.2013 р. №2499, постійно він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 16.09.1964 р. та мешкаю там по теперішній час. За цією адресою він вперше був зареєстрований з 22.02.1954 р. (досягнення 16 років) та виписаний 11.12.1956 р. для проходження служби у лавах Радянської армії. Після військової служби зареєстрований за цією адресою 26.11.1959 p., тимчасово знятий з реєстрації 25.01.1963 р. та знов зареєстрований 16.09.1964 р. до цього часу.
Домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_2 - чоловіку моєї двоюрідної бабусі, згідно договору про право забудування земельної ділянки, посвідченому 3-ою ДНК м. Харкова 27.09.1927 р. №6195, як зазначено у листі КП «Харківське МБТЬ від 27.13.2013 р. №1802077.
Будинковою книгою для прописки громадян, що проживають в буд.АДРЕСА_1, яка ведеться з 1950 року, підтверджується., що в зазначеному домоволодінні ОСОБА_2 мешкав разом із:
- своєю дружиною ОСОБА_3, яка є моєю двоюрідною бабусею. Факт шлюбних відносин підтверджується довідкою №1192 від 02.07.1921 р.
Харківського відділу записів актів цивільного стану;
- племінницею - ОСОБА_4, яка є донькою ОСОБА_5 - рідної сестри дружини ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження від 17.1 і.1949 р. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4
Іванівна взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_6, що підтверджується посвідкою про шлюб НОМЕР_2 від 25.08.1935 р.:
- позивачем ОСОБА_1, який є сином ОСОБА_6, що підтверджується посвідкою про народження №685596. Після одруження ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 18.11.1962 року.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Позивач та його дружина продовжували проживати у спірному будинку і підтримували його у житловому стані, користувалися земельною ділянкою. Таким чином, після смерті ОСОБА_2 у відповідності до ст.549 ЦК України (в ред.1963 р.) спадщину у повному обсязі фактично у володіння і користування прийняла його дружина ОСОБА_3.
Після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ані його дружина - ОСОБА_3, ані його донька - ОСОБА_8, не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не отримували.
Майже відразу після смерті чоловіка ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_3 тяжко захворіла та після інсульту була паралізована протягом 5 років, пенсії вона не отримувала. Весь цей час позивач піклувався про неї, здійснював за нею належний догляд та матеріально утримував. Ще при житті ОСОБА_3 заявила, що 1/4 частки спірного житлового будинку, які по закону належать їй, за її волею після її смерті перейдуть до позивача, оскільки інших спадкоємців, крім нього, у неї немає.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 p., що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим 21.09.1971 р. Жовтневим бюро РАЦС. Всі витрати по похованню ОСОБА_3 позивач взяв на себе.
Вже після смерті мачухи - ОСОБА_3 її падчерка ОСОБА_8, яка не проживала у зазначеному будинку, що підтверджується Будинковою книгою для прописки громадян, на підставі рішення народного суду Київського району м. Харкова від 26.06.1972 р. справа №2-774 прийняла спадщину та зареєструвала право власності на 1/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, як зазначено у листі КП «Харківське МБТІ» від 27.11.2011 р. №1802077.
Тобто, приймаючи спадщину на 1/4 спірного будинку, спадкоємиця ОСОБА_2 його донька ОСОБА_8 погодилась та не заперечувала, що підтверджено рішенням суду, що 1/4 спірного житлового будинку належать позивачеві та не претендувала на цю частку, а прийняла спадщину на підставі рішення народного суду Київського району м. Харкова лише на 1/4 спірного житлового будинку.
Таким чином, після смерті ОСОБА_3 3/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 юридично залишились оформленими за ОСОБА_2, а фактично у володінні та користуванні позивача. З часу смерті ОСОБА_3, будь-хто із спадкоємців, які б могли успадкувати право на 1/4 житлового будинку, до мене з заявами про повернення майна не звертались. Позивач усвідомлював, що володіє не чужою річчю, а ця частина будинку належить йому та є його власністю і на нього інші особи не претендують.
Оскільки ОСОБА_8 отримала право власності на 1/4 будинку, але в будинку АДРЕСА_1 ніколи не проживала, що підтверджується Будинковою книгою для прописки громадян, так як у неї була своя квартира, то вона свою 1/4 частку житлового будинку, яка фактично складає одну кімнату, через рік після рішення суду передала мені у володіння та користування, що підтверджується її листом від 30.05.1973 р. У розмовах ОСОБА_8 запевняла позивача, що подарувала йому належну їй 1/4 частку спірного житлового будинку. З того часу та до сьогоднішнього дня позивач фактично володіє та користується 1/4 частки будинку, а фактично цією кімнатою.
Згідно листа начальника Московського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ХМУЮ від 29.10.2013 р. №5359/04-08-02-17, 30 жовтня 1984 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану зареєстровано смерть ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис про смерть №4195, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Після смерті ОСОБА_8, будь-хто із спадкоємців, які б могли успадкувати право на 1/4 частину спірного житлового будинку, до позивача з заявами про повернення майна не звертались.
На сьогоднішній день, згідно довідки КП «Харківське МБТІ» від 27.11.2013 р. №1802077, житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований за:
- ОСОБА_2 - % частки згідно договору про право забудування земельної ділянки, посвідченому 3-ою ДНК м, Харкова 27.09.1927 р. №6195;
- ОСОБА_8 1/4 частка згідно рішення народного суду Київського району м. Харкова від 26.06.1972 р, справа №2-774.
Відповідно до виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 за станом на 14.11.2013 р. вбачається, що самочинне будівництво відсутнє, будинок та інші господарські будівлі не є аварійними та придатні до користування. Згідно технічного паспорту житловий будинок загальною площею 63,6 кв.м., житловою площею 41,2 кв.м, складається з: І-коридор; II -комора; 2- коридор; 3-житлова; 4-житлова; 5-житлова; 6-кухня.
Як до смерті ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 так і до сьогоднішнього дня позивач проживав та продовжую постійно проживати у житловому будинку АДРЕСА_1 у м. Харкові з надвірними спорудами. Добросовісно та безперервно володію та відкрито користуюсь даним нерухомим майном та земельною ділянкою значно більше 10 років. Виступаючи в ролі власника зазначеного нерухомого майна, своєю працею, зі своїх матеріалів, власними силами, для задоволення власних потреб, з метою підтримання цієї нерухомості у придатному стані для проживання здійснював її ремонт, газифікував будинок та у дворі облаштував колонку централізованої системи водопостачання. У іншому разі житловий будинок повністю втратив би призначення житлової будівлі. Зазначені обставини може підтвердити ОСОБА_10, яка мас власність у сусідньому домоволодінні та мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Особові рахунки для сплати комунальних послуг відкриті на моє ім'я, сплату всіх комунальних послуг, податку на землю та обов'язкове державне страхування майна за весь час володіння будинком я здійснюю самостійно від свого імені.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити.
Представник відповідача ХМР позов не визнав на підставі того, що позивач ОСОБА_1 не довів в судовому засіданні добросовісність володіння спірним будинком.
Вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно з п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося затри роки до набрання чинності цим Кодексом.
Ураховуючи, що Цивільний Кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року (п. 1. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України) норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а відтак визнання за рішенням суду права власності на нерухоме майно (ч. 4 ст. 344 ЦК України) може мати місце з 1 січня 2001 року.
Отже, згідно до ст. 344 ЦК України набувачеві достатньо володіти чужим майном із дотриманням вимог, встановлених законом.
Спірний житловий будинок відповідає характеристикам нерухомого майна та може експлуатуватися за призначенням.
Враховуючи наведену норму закону, є підстави для набуття позивачем право власності на чуже майно на підставі набувальної давності, оскільки він:
- заволодів будинком добросовісно, протягом всього часу володіння будинком був впевнений, що на цей будинок не претендують інші особи, і він отримав цей будинок з підстав, достатніх
для того, щоб мати право власності на нього.
- продовжує володіти будинком відкрито, без таємниць, що є очевидним для всіх третіх осіб, і безперервно, до нього не пред'являвся правомочною особою позов про повернення будинку;
- продовжує володіти будинком протягом установленого терміну - 10 років.
Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_8 позивач володіє спірним будинком, як власним, добросовісно, відкрито та безперервно. Фактично він отримав спірний будинок від своєї сім'ї. Володіючи спірним будинком, позивач не здійснював та не здійснюю будь-яких протиправних дій та не порушую своїм володінням прав та інтересів третіх осіб. За весь час ніхто не ставив вимоги про звільнення будинку. Оскільки він володіє спірним будинком вже більше десяти років, тому набув право власності на нього за набувальною давністю.
Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.
Враховуючи викладене, позивач добросовісно заволодів житловим будинком так як фактично на цей час він нікому не належить, ніхто за цей час не заявляв до нього вимог щодо повернення вказаного нерухомого майна, він продовжую відкрито та безперервно володіти спірним будинком більше десяти років, тобто з січня 2001 року тобто є підстави для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарчими спорудами.
Заперечення представника відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем доведено, що він постійно мешкав у спірному будинку більше ніж 50 років, слідкував за ним, робив ремонт, газифікував, оплачував комунальні послуги. Крім того, ХМР й досі не подано заяви про визнання спадщини відумерлою.
Керуючись ст.ст. 10,11,27,31,57-60,209,212,215 ЦПК України, ст.. 344 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок літ. «А-І» з прибудовою літ. «а» загальною площею 63.6 кв.м, житловою площею 41,2 кв.м та ґанком літ. «а1», господарські будівлі та споруди: вбиральня іт. «Б», льох літ. «В», сарай літ. «Г», гараж літ. «Д», душ літ. «Е», навіс літ. «Ж», огорожу № 8, ворота №5. хвіртку №6, двор. водопровід №7, розташованими за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.В. Нев'ядомський