ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" листопада 2014 р. № 809/3700/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.
при секретарі Озару О.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
13.11.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку та штрафних санкцій в загальному розмірі 1 363,25 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подала, причини неявки суду не повідомила. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористалася.
Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то відповідно до ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів за відсутності сторін.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу (далі-ПК) України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, які платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена.)
У відповідності до п.291.2 ст.291 ПК України під спрощеною системою оподаткування обліку та звітності слід розуміти особливий механізм справляння податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 ст.291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно п. 291.4 ст.291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на першу, другу, третю, четверту, п'яту та шосту групи платників єдиного податку.
У відповідності до п.291.4 ст.291 ПК України, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
В судовому засіданні встановлено, що згідно власної заяви про застосування спрощеної системи оподаткування ОСОБА_1 у відповідності до приписів глави 1 розділу XIV ПК України з січня 2012 року перебуває на спрощеній системі, про що їй видано свідоцтво платника єдиного податку серії А № 343301. При цьому відповідачем було обрано другу групу платників єдиного податку та ставку єдиного податку в розмірі 15 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно п.293.2 ст.293 ПК України для другої групи платників єдиного податку фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно п.295.1 ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. При цьому такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період ( квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Як вбачається з наведеної норми ПК України, обов'язок зі сплати єдиного податку фізичною особою - підприємцем ставиться в залежність виключно від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування до нього спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.
Відповідно до встановлених судом обставин справи відповідач з січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, що покладало на неї обов'язок сплачувати єдиний податок не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця в розмірі 15 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Однак визначений Законом обов'язок щодо сплати єдиного податку відповідач виконувала неналежним чином, внаслідок чого допустила заборгованість в розмірі 1 193,25 грн., яку у встановлені строки не сплатила. Наявність даної суми заборгованості також підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.
За таких обставин, оскільки податкове зобов'язання відповідачем не було сплачене в установлені строки, останнє визнається судом податковим боргом.
Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській проведено камеральну перевірку даних ОСОБА_1.
За результатами перевірки складено акт за № 10303/17- 44/3024310209 від 07.11.2012 року згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 у визначені законодавством строки не подано декларацію по єдиному податку, внаслідок чого порушено вимоги п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України.
Згідно п.120.1 ст.120 ПКУ України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0025671794 від 26.11.2012 року, яким до ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за неподання податкових декларацій по єдиному податку в розмірі 170 грн.
Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
На підставі наведеного, податковим органом було надіслано вищевказане податкове повідомлення - рішення відповідачу, однак повернулося без вручення у зв'язку із закінчення терміну зберігання.
Пунктом 58.3 ст. 58 ПКУ встановлено що, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення - рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Таким чином, відповідно до приписів п.58.3 ст.58 ПКУ вказане податкове повідомлення-рішення вважається таким, що вручене платнику податків належним чином.
У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати штрафних (фінансових) санкцій, визначені податковим повідомленням - рішенням, яке відповідачем не оскаржувалося, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження.
Згідно п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.
На підставі вищенаведеного податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми Ю за № 3146-25 від 23.06.2014 року на суму 2 519 грн, яка повернулася без вручення у зв'язку із закінчення терміну зберігання.
Пунктом 58.3 ст. 58 ПКУ встановлено що, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин податкова вимога, вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Таким чином, відповідно до приписів п.58.3 ст.58 ПКУ вказана податкова вимога вважається такою, що вручена платнику податків належним чином.
Однак зазначену в вимозі суму податкового боргу відповідач не погасила.
Відповідно до приписів п. 59.5 ст. 59 ПКУ у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На підставі вищенаведеного податковим органом інших вимог платнику не надсилалось.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. 59.5 ст. 59 ПКУ).
Таким чином загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 1 363, 25 грн. ( 1 193,25 - єдиний податок + 170 грн - штрафні санкції = 1 363, 25 грн.).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв'язок суд погоджується з підставністю виникнення та розміром заборгованості, заявленої до стягнення. Податковий борг відповідача підтверджується витягами з облікової картки платника податків, довідкою про борг та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.
Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростувала, доказів сплати заборгованості суду не представила, чим фактично не заперечила суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.
Відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів підставною, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 67 Конституції України, п.п.16.1.4 п.16.1.ст.16, п.59.1, п.59.5 ст.59, п.95.1 - п.95.4 ст.95, п.87.11 ст.87, главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ст.128, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд,-
позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 1 363 (одну тисячу триста шістдесят три) грн. 25 коп.
Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Гундяк В.Д.