ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" листопада 2014 р. № 809/3441/14
09 год. 00 хв. м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Гундяк В.Д., розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до приватного підприємства "Мансарджитлбуд" про припинення юридичної особи,-
24.10.2014 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "Мансарджитлбуд" (надалі - відповідач) про припинення юридичної особи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватне підприємство "Мансарджитлбуд" підлягає припиненню згідно частини 2 статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, оскільки державним реєстратором внесено інформацію щодо відсутності відповідача - юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.
27.10.2014 року судом відповідно до пункту 3 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яка направлялась відповідачу за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Однак дана ухвала повернулась до суду без вручення у зв'язку із відсутністю останнього за даною адресою. В такому випадку, у відповідності до ч.4 ст.33 КАС України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. У встановлений ч.3 ст.183-2 КАС України строк правом на подання заперечення проти позову відповідач не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців приватне підприємство "Мансарджитлбуд" зареєстроване як юридична особа та взяте на облік у Коломийській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків.
Як вбачається з вищевказаного Витягу, державним реєстратором внесено запис про відсутність відповідача за його місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).
Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
Відповідно до ч. 11. ст. 19 вказаного Закону юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Як вбачається з вищенаведеного відповідачем дійсно допущено порушення вимог чинного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі ст. 239 Господарського кодексу України до таких санкцій, зокрема віднесено скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.
Так ст. 247 Господарського кодексу України передбачено, що у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.
Однак незважаючи на встановлення судом підстав для притягнення відповідача до відповідальності позов не може бути задоволений з огляду на нижче викладене.
Так статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані виключно уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно пп. 20.1.37. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Статтею 19 Податкового кодексу України визначено функції контролюючих органів, серед яких, контроль за своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Слід зазначити, що нормами законодавства не передбачено надання контролюючим органам (податковим органам) повноважень, щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичної особи та фізичної особи - підприємця, в тому числі контролю за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" здійснює - спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації.
Згідно положень "Порядку обліку платника податків і зборів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за №1588, зокрема п.12.4, 12.5 щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.
Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.
Отже, податкові органи, у випадку виявлення відсутності юридичної особи за його місцем знаходження, повідомляють про це державного реєстратора та вправі здійснювати заходи щодо з'ясування обставин зазначеного факту.
Таким чином, оскільки до компетенції Коломийської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підстави для звернення до суду з позовними вимогами щодо припинення юридичної особи з підстав - наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, у податкового органу відсутні. Відповідні позовні вимоги можуть пред'являтися іншими державними органами, уповноваженими здійснювати контроль за відповідними видами господарської діяльності. Позивач може звернутися до суду з вимогами щодо припинення юридичної особи з підстав передбачених абз. 5 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності, так як контроль за своєчасним поданням яких, покладено на податкові органи.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Коломийської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області безпідставними, а позов таким, що до задоволення не підлягає.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
в задоволенні позову відмовити.
Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Гундяк В.Д.