ІМенем УКраїни
19 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Мартинюка В.І., Мостової Г.І.,
Наумчука М.І., Олійник А.С.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошової компенсації та витрат за користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги та усунення перешкод у здійсненні права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2014 року,
У липні 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом. Зазначали, що на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 належить 4/9 частини, ОСОБА_5 4/9 частини та ОСОБА_4 1/9 частина трикімнатної квартири, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 38,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку із існуючим конфліктом між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу користуванні нею в квартирі фактично проживає лише відповідач ОСОБА_5, який позбавив ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як співвласників, можливості користуватися належною їм квартирою. Вважають, що ОСОБА_5 повинен сплатити їм грошову компенсацію за користування їхньою власністю. Також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилались на те, що вони, як співвласники, мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Оскільки квартира є неподільною, то ОСОБА_5 має їм виплатити грошову компенсацію вартості їх часток у праві спільної часткової власності з подальшим припиненням права власності на ці частки. З наведених підстав просили задовольнити позовні вимоги.
ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом. Зазначав, що йому належить 4/9 частини, ОСОБА_3 також 4/9 частини, ОСОБА_4 1/9 частина трикімнатної квартири, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 38,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зазначеній квартирі не проживають, усі витрати за користування житловим приміщенням та по сплаті комунальних послуг несе він, їх розмір у період з вересня 2009 року по лютий 2014 року становить 17 207 грн 06 коп. Тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як співвласники квартири, повинні відшкодувати йому зазначені витрати пропорційно їх часткам у спільній власності з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2014 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 229 022 грн 22 коп у рахунок відшкодування грошової компенсації вартості 4/9 частин АДРЕСА_1. Припинено право власності ОСОБА_3 на 4/9 частини трикімнатної квартири, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 38,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 57 255 грн 56 коп. у рахунок відшкодування грошової компенсації вартості 1/9 частини квартири АДРЕСА_1. Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/9 частину трикімнатної квартири, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 38,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 5/9 частин квартири АДРЕСА_1, а з урахуванням належних 4/9 частин визнано за ОСОБА_5 право власності на всю трикімнатну квартиру, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 38,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передати ОСОБА_5 оригінал свідоцтва про право власності на житло, видане 15 квітня 1997 року управлінням Житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради та зареєстроване 10 квітня 2009 року комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації реєстрації об'єктів нерухомості» за № 218 у книзі: 708 пр - 174. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2014 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2014 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки в праві власності, в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 про стягнення вартості житлово-комунальних послуг та в цій частині ухвалено нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості 4/9 частин квартири АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_5 про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 2 702 грн 70 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 675 грн 70 коп. У іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення витрат на житлово-комунальні послуги відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що районний суд не врахував заперечень ОСОБА_5 проти стягнення компенсації на користь його матері ОСОБА_3, яка у похилому віці залишається без власності на будь-яке майно і не розуміє, що задоволенням її позову порушуються її права співвласника квартири. Не враховані судом і заперечення відповідача проти визнання за ним права власності на всю квартиру та зобов'язання сплатити компенсацію вартості часток обом співвласникам у зв'язку з відсутністю матеріальної можливості виплатити кошти в сумі 286277 грн 56 коп. Крім того, зазначив що ОСОБА_5 змушений всупереч його волі викупити спірну квартиру та стати її власником.
Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Судами встановлено, що на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 належить 4/9 частини, ОСОБА_5 4/9 частини та ОСОБА_4 1/9 частина трикімнатної квартири, загальною площею 65,2 кв. м, житловою площею 38,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку із існуючим конфліктом між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу користування нею в квартирі фактично проживає лише відповідач ОСОБА_5
Згідно ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права. При цьому має враховуватись інтереси усіх учасників спільної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній частковій власності.
За неможливості такого виділу у зв'язку з неподільністю речі (ч. 2 ст. 183 ЦК України) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Виходячи з аналізу зазначених норм у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України передбачене частиною другою ст. 364 цього Кодексу право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається виходячи з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.
При цьому зазначеною нормою передбачено, що обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки, обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ не встановлена та право співвласника на виділ не ставиться у залежність від згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати таке право.
Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції вказаних норм права не врахував, відмовляючи у позові дійшов помилкового висновку про неврахування судом першої інстанції того, що ОСОБА_3 залишиться без власності, чим обмежив її право, передбачене ст. 364 ЦК України, оскільки отримання грошової компенсації за частку є виключним правом співвласника, якими він розпоряджається на свій розсуд.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 зазначала, що з вини відповідача не може користуватися власністю, і з цього виходив суд першої інстанції задовольняючи позов, тому неможливість сплати компенсації особою, яка самостійно користується спільним майном, за встановлених обставин, вирішального значення не має.
Крім того, та обставина, що на стадії апеляційного розгляду справи ОСОБА_4 відмовилася від позову, не може тягти за собою скасування рішення суду першої інстанції, оскільки при перевірці законності ухваленого ним рішення апеляційний суд має виходити із обставин, які існували на час його винесення. На час вирішення спору, виходячи з того, що отримання грошової компенсації за належні частки бажали два співвласники із трьох, судом першої інстанції відповідач визначений правильно. Тому висновок апеляційного суду про те, що відповідачем мала бути і ОСОБА_4 та неможливість стягнення грошової компенсації лише з ОСОБА_5 необгрунтований.
Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в частині вирішення апеляційним судом позову ОСОБА_3, у зв'язку з чим ухваленим ним рішення в цій частині не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до цього суду.
Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З огляду на це, апеляційний суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрати на утримання нерухомого майна відповідно до належних їм часток у ньому, понесених за них ОСОБА_5
Доказів, які б свідчили, що останній безпідставно проводив оплату цих витрат і за інших співвласників, не подано, на такі обставини ОСОБА_3, ОСОБА_4 не посилались.
Тому виходячи з наведеного та положень ст. 335 ЦПК України, згідно яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2014 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 в частині стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до цього суду.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді:В.І. Мартинюк Г.І. Мостова М.І. Наумчук А.С. Олійник