18 листопада 2014 року Справа № 8199/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області на ухвалу Яворського районного суду Львівської області від 26.05.2014 року про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 813/1989/14 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області про стягнення надбавок до пенсії «дитині війни», -
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 20 червня 2011 року було частково задоволено позов ОСОБА_2 та зобов'язано Управління ПФУ у Яворівському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 21 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Державний виконавець ППВР Мироненко В.В. звернувся до суду із заявою, в якій просить змінити подальший порядок і спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Управління ГІФУ у Яворівському районі Львівської області на користь ОСОБА_2 коштів відповідно до наданого розрахунку. Подання мотивовано тим, що боржником Управління ПФУ у Яворівському районі Львівської області проведено нарахування допомоги стягувану, однак виплата коштів стягувану боржником не проведена з мотивів відсутності коштів у державному бюджеті.
Ухвалою Яворського районного суду Львівської області від 26.05.2014 року позов задоволено.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Просить скасувати ухвалу Яворського районного суду Львівської області від 26.05.2014 року та відмовити у задоволенні позову.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що в провадженні ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області (державний виконавець Мироненко В.В.) перебуває виконавче провадження за виконавчим листом № 2а-3437/11, виданим Яворівським районним судом Львівської області 29 листопада 2011 року, про зобов'язання Управління ПФУ у Яворівському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 21 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Судом встановлено, що боржник виконав судове рішення в частині нарахування невиплаченої грошової допомоги, однак в частині виплати допомоги позивачу не виконано.
З письмового повідомлення Управління ПФУ у Яворівському районі Львівської області вбачається, що судове рішення в частині виплати допомоги позивачу не виконано в зв'язку з відсутністю коштів державного бюджету, необхідних для виконання судового рішення.
Задовольняючи у позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що у разі, якщо рішення суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган особа, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
А у відповідності до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), суд, що видав виконавчий лист, за поданням державного виконавця може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду.
З матеріалів заяви вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 12 грудня 2013 року, боржником нараховано стягувану підвищення до пенсії як дитині війни, однак дані кошти стягувачу не виплачені.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо задоволення зміни способу виконання рішення.
Судом з'ясовано, що виконання постанови Яворівського районного суду Львівської області від 20 червня 2011 року неможливе у зв'язку із відсутністю коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Тобто, під зміною способу і порядку виконання рішення суду розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту. При цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.
Враховуючи вимоги статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України та вимоги заяви виконавчої служби, заявник просить суд фактично змінити зміст резолютивної частини постанови Яворівського районного суду Львівської області від 20 червня 2011 року.
Судом встановлено, що виконання зазначеної постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, а отже підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції відсутні.
Таким чином, заява щодо зміни способу та порядку виконання постанови Яворівського районного суду Львівської області від 20 червня 2011 року не підлягає задоволенню, оскільки в разі задоволення її вимог фактично буде змінено по суті зміст постанови, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає за правильне скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись, ст.195, ст.197, п.6 ч.1 ст.199, ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області - задоволення.
Ухвалу Яворського районного суду Львівської області від 26.05.2014 року про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 813/1989/14 - скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви Державного виконавця ППВР Мироненко В.В. про зміну способу і порядку виконання постанови Яворівського районного суду Львівської області від 20 червня 2011 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Я.С. Попко
Р.Б. Хобор